Юлия Загальні 18.Апр.2024 ФІАЛКА Простий подарунок отримав якось від людини,Немов розмаїття веселки він став серед днини.Фіалка маленька в корзинці старенькій росла,Вона в моїм домі оселю для себе знайшла.Піднявшись угору в промінні всі сили черпала,Вологу життєву корінням з глибин доставала.Та запити більші до всього із часом росли,Нелегкі години вазону невдовзі прийшли:Фіалка почала корінчик свій глибше пускати,В надії що більше водиці буде споживати.Корзинка старенька вже стала для неї мала:Корінчику глибше зануритись вниз не дала.Повільно вазон подарований став засихати,І листя пожовкле невдовзі взялось обпадати.Вода вже ніякої ролі для нього не грала.Так шкода було — бо рослина ось так померала.Листок за листком я із сумом в сміття викидав,Хоч біль за рослину серденько моє турбував.Та що врешті міг цій фіалці тендітній зробити?Не маю я хисту й знання біля флори ходити!А час не стояв — і місяці швидко минали,Благі перспективи вже серце моє покидали.Та якось у гості дівчина одна завітала.«Спасай цю фіалку», — із ніжністю тихо сказала.— Пробач, але цього робити я, пані, не вмію,Спасти це творіння від смерті постійно волію.Можливо підкажеш як меч нищівний відхилити,Фіалку малу до життя в повноті відновити?— Потрібна негайно поживна, родюча земля,І горщик поширший, щоб вся поміститись змогла!Ще б сонця побільше, бо флора його полюбляє,Як зробиш ці речі — фіалка воскреснути має!Невдовзі ходили по ринку, дві речі шукали,І горщик з землею для квітки удвох вибирали.Покупка сподобалось, радісно було мені!Як добре що в світі є друзі і ми не одні!Земля з мінералами в горщику квітку чекала,Дівчина так чуйно коріння з корзинки виймала.Так! Нова місцевість рослині була до вподоби:Забула минулі страждання, всі болі, хвороби.Невдовзі фіалка почала уся зеленіти,Листочки з’явились нові — мов любії діти.Водою без хлорки тендітну уже поливав,Мов той садівник біля гарної квітки стояв.За місяць з’явилися перші маленькі бутони,Мов ті діаманти — прикраса малої корони.Пройшло двадцять днів. І фіалка в красі всій цвіла — Три квітки чудові тендітна рослина дала.Одна за одною з’являлися новії квіти,З рослиною разом могли ми години радіти!Небесне світило промінням рослину плекало,Теплом королеву квартири малу зігрівало.Ось п’ятий вже місяць фіалка невпинно цвіте:Для ока предмет насолоди жаданий дає.Так радісно серцю історію давню згадати,І друзям праобраз в подіях життя передати.Улюблена квітка нагадує серце людини,І те що ми маємо в ньому у різні години.Все добре, життя — подарунок із неба, від Бога,Це світла і чиста у задумі неба дорога.Якщо ж про Всевишнього ми в суєті забуваєм,Невдячність та гордість цим вчинком Творцю виражаєм!Як наслідок — серце душевне невдовзі зав’яне,І добре приносити людям мерщій перестане!І хоч я живий та духовність без Бога вмирає,І плоду духовного годі шукати — немає!Безводна пустеля де змії одні, скорпіони,Там духів нечистих вирують страшні легіони!Та варто змінити для серця духовну поживу,І мати дитячую віру просту, терпеливу.Живої водиці потоки у серце впустити,Знов хочеться з радістю в святості Богу служити!Духовні плоди мов ті квіти людей пригортають,Характер Ісуса у погляді, діях вбачають.Ліхтар, що горить, не можна ніяк заховати,Тому естафету належить удаль передати.То ж знайте про те що із серця потоки життя,Пильнуйте, аби не завести його в небуття.Воно — мов зіниця, опіки всякчас потребує,Чутливе, бо ж голос Спасителя з радістю чує.Любов, мир і радість, терпіння та віра, надія —Кінцева мета для людини, завершена дія.Тому нам належить зусилля всякчас прикладати,Щоб серце смиренне водою життя наповняти.Господь повертає людині загублений рай,Нам вибір дано — ти стежину вузьку вибирай!Кінцева мета — це плід Духа Святого набути,І голос Всевишнього в різних обставинах чути.Повіривши в людство Господь свого Сина віддав,Щоб доступ завжди, любий друже, до милості мав!Людина без Бога ні кроку ступити не може!Та знаю одне — що лиш віра тобі допоможе! 0 1 2427 omForm"> Войдите: Отправить