Мій друже, ти глянув на білу бумагу,
Цей вірш привернув твою пильну увагу.
Читай, не соромся, до тебе ця мова,
Звернемось сьогодні до Вічного Слова.
Є Той, що бажає до тебе прийти,
Є Той, що бажає від пекла спасти.
А ти відчуваєш себе позабутим:
Від ніг до чола важким ланцем окутим.
Можливо, в житті ти усе скуштував,
Можливо, в Содом ти весь час прямував.
Всі радості світські тебе не втішають,
А прийде лиш горе — всі друзі тікають.
Можливо, ти зрадою сильно побитий,
Можливо, ти болем та злом був убитий.
Чи може у ямі сидиш ти глибоко,
Тобі там так сумно і так одиноко?
Тоді знай одне, що я теж там бував,
І весь той тягар на собі відчував,
І знаю, як страшно у ямі тій бути,
«Ти вартий лиш смерті», — слова завжди чути.
Ти хочеш десь радість велику знайти,
Стежиною щастя в житті лише йти,
А милість та радість далеко тікають,
Неначе тебе, любий друже, не знають.
Але про Голгофу я хочу згадати,
Про милість безмежну Христа розказати.
Він може у яму до тебе спуститись,
Він згідний над грішником низько схилитись.
Він там, на хресті, в Палестині висів,
І в муках великих Він пити хотів.
Ісус добровільно страждання прийняв,
На плечі свої Він гріхи наші взяв.
Отож, маєш право звернутись до Нього,
Звільнитись від пут, від гріховного всього —
Спаситель дарує тобі каяття,
Пізнаєш з Ісусом ти нове життя.
Одне лише хочу до цього додати,
Пораду сердечную, друже мій, дати:
Коли пустота твоє серце спіткає,
Згадай, що заблудших Спаситель чекає.
Мій друже, коли ти пізнаєш Христа,
Хвалою наповнить твої Бог вуста.
І ти піднімешся у вись, в далечінь,
І радість буде із тобою. Амінь.
