Чудова ніч, всміхались в неві зорі,
А повний місяць випав над селом,
Дрімав високо в ясному просторі
Співав десь соловейко за садом.

В розкішнім сні спочила вся природа
Лиш вітерець з травою шепотів,
Не було чути гамору народу,
А потім стих і соловейків спів.

Я сам ішов із зібрання додому:
Ішов і сам з собою розмовляв
Про те що Бог старому і малому
На небі вічне місце зготував.

Я перший раз почув слова спасіння,
Що то Христос й за мене постраждав,
Шоб я знайшов дорогу воскресіння
І щоб Йому свое життя віддав.

Я підійшов під вишнею схилився
В сльозах я щиро Господа просив
І там в саду я перший раз молився
Щоб Бог також мені гріхи простив

А в небі вже всміхались ясні зорі,
З-між хмар великий місяц виглядав
Такий рокішний в ясному просторі
Своїм промінням сад ввесь обливав

Була це ніч, якої не забуду...
Лунали співи півнів із села...
Христос тоді зробив зо мною чудо:
Мене Його свята любов спасла.


avatar
1
Дякую! Чудовий вірш!! thank_you
avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ