Як спалити усі мости,
Які зв’язують ще зі світом?
Там, на небі чекаєш Ти
І з Тобою я хочу жити.

Там, на небі така краса,
Що не можна сказать словами,
Ну а тут все- лише суєта
Як глибока і чорна яма.

І затягує так часом,
Що не можна підвести очі,
Але спрагла моя душа
Говорити з Тобою хоче.

Помовчати з Тобою в тиші,
Приклонивши в знемозі тіло,
Хоч би зникли оті мости!
Може б серце так не боліло!

О, коли б розіп'яти себе,
Коли б всього в житті зректися!
Тоді був би життєвий сенс,
Тоді справді можна спастися.

Очі дивляться у далечінь,
Серце хоче бути з Тобою,
Що є наше життя- наче тінь,
Мов роса, що спада весною.

Але є ще оті мости,
Які зв'язують із цим світом…
Та безсмертна моя душа
Лиш для Тебе бажає жити.

Чому важко так, Боже мій,
Усього в цім житті зректися?
Там на небі чекаєш Ти…
А я так на землі цій втомилася!

Поможи ж всі спалити мости,
Щоб ніщо не тримало в цім світі,
Бо надія єдина- Ти
І з Тобою я хочу жити!

---

---