Два Анголи на землю одного дня зійшли,
Мандруючи по ній, в багатий двір зайшли.
Ті люди, не гостинно чужинців прийняли,
Переночувати в домі їм місця не знайшли

І на ночівлю в сарай їх повели.
Будівля та похилена, старенька,
А у стіні ще й дірка чималенька.
Уранці старший Ангол до роботи став

І дірку швидко й гарно в стіні замурував.
А потім людям вдячності слова сказали,
І далі по землі удвох вони попрямували.
Вже сонечко за ліс зайшло,

Коли ті Анголи в сусіднє прибули село.
Тепер у бідний двір постукали і ждуть,
Можливо, місце для ночівлі тут собі вони знайдуть.
Господарі чужинців радо зустрічали

Й вечерю гарну для них приготували,
Постелі їм свої вони запропонували,
А самі в сінях спати полягали.
Рано-вранці господиня сльози витирає,

Корови в господарстві у них уже немає,
А треба діток чимось годувати,
Переживають дуже батько й мати.
Молодший Ангол у старшого питає:

- Як зрозуміть таке, і що усе це означає?
Коли ми в перший двір зайшли,
Не те що повечеряти,
А навіть місця в домі

Вони нам не знайшли.
Тут нас гарно так нагодували,
І на свої постелі спати повкладали.
У першому дворі ти дірку залатав,

А в бідних цих людей
Корову-годувальницю забрав.
Тоді той Ангол молодому розказав
І так йому відповідав:

- Тому я дірку там замурував,
Щоб скарб собі ніхто не взяв.
Коштовності побачив я в стіні,
І захотів щоби ніхто

Не взяв би їх собі.
Цієї ночі ангол смерті
Прийшов сюди у двір,
І господиню взять з собою захотів,

Та я йому корову замість неї дав,
Не забирать матусю у дітей прохав.
Тепер ми бачимо частково,
Немов крізь темне скло,

Та скаже Бог одного разу Своє Слово,
І зрозуміємо, чому й для чого все оте було.

---

---