Я син Отця, що сотворив цей світ,
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю слід
Через літа стривжені до Нього,
Іду туди де вітло не згаса,
Горять людські зірницями надії,
Де рай чудес, незаймана краса,
Моя Вітчизна небом даленіє. Твердий мій поступ,
Скільки б я не йшов,
Стаю мудрішим в помислах щоденних -
Я син Христа, що на Голгофі кров
Пролив за мене в муках незбагненних,
Він смерть здолав, піднявся до Небес,
Щоб знов прийти
На землю як Спаситель,-
Лишив мені життя найважчий хрест
Та істину, якої не згасити.
Я син Отця, Святого Духа син -
Чи не тому так радісно і щасно?
Несу в очах безмежну неба синь,
А в серці вдячність Господу незгасну.
Я вже не той, що донедавна був,
Щоб жити вічно - народився знову,
Відчув,як нині,у важку добу,
Ще більш потрібне людям моє слово.
Його ж лелію, як мале дитя,
У нім хвала Всевишньому і слава.
Я син Отця, що дав мені мені життя
І на безсмертя невід'ємне право.
