Ми – люди!
На сцену виходить ведучий і починає читати або писати за столом. Несподівано на сцену вибігає людина, яка своїми рухами нагадує курку.
ВЕДУЧИЙ: Не зрозумів, хто його впустив на сцену? В чому справа? Ти хто?
КУРКА: Не бачиш? Я - курка. Пок-пок-пок
ВЕДУЧИЙ: Курка? Та з чого ти взяв, що ти - курка?
КУРКА: Не бачиш, я кудкудакати вмію, пок-пок-пок.
ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що ти вмієш кудкудакати?
КУРКА: Ну, я ще й зерно люблю їсти, як усі курки пок-пок-пок.
ВЕДУЧИЙ: Послухай, але ж це ще не означає, що ти курка.
КУРКА: Але в мене є крила. Подивися (показує свої руки, розмахуючи ними як крилами) пок-пок-пок
ВЕДУЧИЙ: Які ж це крила? Це руки! Подивися, як і в мене. Ось пальці, лікоть. У тебе руки, а не крила.
КУРКА: Руки?
ВЕДУЧИЙ: Так, руки. Ти зовсім не курка. Ти - людина.
КУРКА: Людина? Я людина?
ВЕДУЧИЙ: Так, ти людина.
КУРКА: А я думав, що я - курка.

Курка йде. Ведучий продовжує щось робити, але тут з'являється людина, гавкаючи і зображаючи з себе собаку.
ВЕДУЧИЙ: А ти хто такий?
СОБАКА: Як хто? Я - собака. ав-ав-ав.
ВЕДУЧИЙ: Ти - собака? З чого ти взяв, що ти - собака?
СОБАКА: Так мене всі кішки бояться.
ВЕДУЧИЙ: Але це ще не робить тебе собакою.
СОБАКА: Так я кості гризти люблю, ав-ав-ав.
ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що ти любиш гризти кістки. Мало хто любить гризти кістки!
СОБАКА: Та я, врешті-решт, гавкати вмію! Ав-ав-ав.
ВЕДУЧИЙ: Я теж вмію. Ав-ав-ав.
СОБАКА: (здивовано дивиться на ведучого). Так виходить, ти теж собака?
ВЕДУЧИЙ: Ні. Я не собака, я - людина.
СОБАКА: А я тоді хто?
ВЕДУЧИЙ: Ти теж людина. Подивися на себе! От у тебе є руки, ніс, обличчя. Ти розмовляєш зі мною, яка ж ти собака? Ти - людина
СОБАКА: Ясно. Людина. А я думав завжди, що я собака. Я - людина, людина я.

Собака йде. Ведучий продовжує своє заняття. Тут на сцену вибігає чоловік з розпростертими в сторони руками. Він гудить, наслідуючи звуку двигуна літака.

ВЕДУЧИЙ: Це ще що за новини? Що ти тут робиш?
ЛІТАК: Я - літак, йду на посадку.
ВЕДУЧИЙ: Значить ти - літак! Поясни мені, чому ти вирішив, що ти літак.
ЛІТАК: Все дуже просто. Мій тато-пілот.
ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що твій тато пілот. По-твоєму, якщо мій тато будівельник, значить я - підйомний кран?
ЛІТАК: Не знаю, не знаю хто ти, а я - літак. Я живу біля самого аеродрому.
ВЕДУЧИЙ: Але і це не робить тебе літаком.
ЛІТАК: Але я літати вмію! Подивися! (Бігає по сцені з розпростертими руками).
ВЕДУЧИЙ: Ну, де ж ти літаєш? Ти ж не відриваєшся від землі.
ЛІТАК: Так, поки що погано виходить, але я навчуся літати.
ВЕДУЧИЙ: Хочеш, відкрию секрет? Ти зовсім не літак.

ЛІТАК: А хто я? (Опускає руки).
ВЕДУЧИЙ: Ти - людина, самий справжній чоловік.
ЛІТАК: Як людина? Я все життя думав, що я - літак.
ВЕДУЧИЙ: Отже, ти все життя помилявся. Ти - людина.
ЛІТАК: Я - людина, я - людина, а я то думав ...
ВЕДУЧИЙ: Запам'ятай: ти - людина!

Літак іде. Тепер на сцену виходить людина з Біблією в руках і великим хрестом на шиї. У нього дуже гордий вид.

ВЕДУЧИЙ: А ти хто такий?
ХРИСТИЯНИН: Не бачиш? Я - християнин!
ВЕДУЧИЙ: З чого ти вирішив, що ти християнин.
ХРИСТИЯНИН: Ну, як? Ось, у мене Біблія є.
ВЕДУЧИЙ: Так зараз у багатьох є Біблії. І що з цього?
ХРИСТИЯНИН: Я хрест ношу.
ВЕДУЧИЙ: Але і це не робить тебе християнином.
ХРИСТИЯНИН: Та в мене бабуся віруюча була. Вона і в церкву ходила.
ВЕДУЧИЙ: А ти ходиш?
ХРИСТИЯНИН: Я? Іноді. Так. На Пасху. І на Різдво ще.
ВЕДУЧИЙ: Послухай, цього не достатньо, щоб бути християнином.
ХРИСТИЯНИН: Та я навіть молитву знаю. Ось вона, я її завжди з собою ношу (дістає з кишені листок паперу) «Отче Наш, що на небесах...»
ВЕДУЧИЙ: Послухай, навіщо мені твоя молитва? Вона все одно не робить тебе християнином.
ХРИСТИЯНИН: А що ж тоді робити?
ВЕДУЧИЙ: Ти хочеш дізнатися що робити щоб стати християнином? Щоб стати християнином потрібно бути вірним Господу у серці, не лицемірити. Не обов’язково мати дуже гарну Біблію, знати молитву. Потрібно щоб сам Бог зробив зміни у твоєму житті, але для цього потрібно бути самим собою. Ось він,(показує на «курку», і далі на всіх так само) думав, що курка, тому що уміє кудкудакати. Він думав, що собака, тому що любить гризти кості. А ось цей дивак тільки тому, що у нього тато пілот подумав, що він літак. Але ми всі – люди. І якщо ми будемо зображати когось іншого то ніколи не будемо щасливими!!!


Нет комментариев

К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу

avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ