Чому ти, душа, так сумуєш,
І сльози мов хліб у житті?
Згадай, що до неба крокуєш,
Господь допоможе тобі! Нехай же тебе не лякають
Жорстокі вітри на шляху.
Ніколи вони не здолають,
Належиш ти тільки Христу!
Коли дуже важко буває,
В молитві спіши до Отця.
Він той, Хто в біді потішає,
Дбайливо лікує серця.
Чому ти, душа, зажурилась
І в’яне чудовий твій цвіт?
Напевно в дорозі стомилась,
Не милий тобі Божий світ!
Поглянь у блакитні простори,
Вже чути там кроки Христа!
В обіймах Його зникне горе,
Ти вільною будеш, душа!
Светлана Бурдак
