Так довго думав, перш ніж ці рядки писати,
Чи у вірші, чи у поемі показати,
Про те, що Бог благий і добре чинить нам,
Турбується про все, за всім слідкує сам.

І місяці, роки у роздумах сидів,
Наважився — паперу їх віддать зумів.
Слова подяки хочу виразити Богу,
За красоту землі і щиру допомогу.

Твій ніжний почерк, Боже, видно у природі:
Я в захваті від нього всюди. При нагоді
Задумуюсь про ідеал, який задумав Ти,
Про досконалість, вищі форми красоти.

Блакитне небо, що притягує наш зір,
Для людства створено, о друже мій, повір.
Хмарини, що пливуть на висоті повільно,
Багаж дощів, снігів несуть у собі вільно.

Проміння сонячне теплом нас зігріває,
І місяць, що вночі світить не забуває.
Далекі зорі неба із любов’ю мерехтять,
Галактики у нескінченності висять.

Зима малечі радість з снігом принесе,
Весна, що з сплячки всю природу підійме.
Гаряче літо пестить сонцем до пори,
І золотиста осінь щедра на дари.

Веселка, що чарує розмаїттям фарб, —
Велика цінність, кольоровий Божий скарб.
Туман в долині річки дійсність розмиває,
Праобразом земним для людства виступає.

Гора із снігом — то могутності вершина,
Внизу прекрасна, миловидная долина.
Швидка десь в’ється річка. Тихий вітер дує,
І океан, що дивні перли з дна дарує.

Троянда ніжна зачарує на годину
Бузок, що запахом приваблює людину.
Маленька бджілка, що пилок з квіток збирає,
Орел могутній пильний зір від Бога має.

Твій дар у золотистій та гнучкій пшениці,
Він на столі у нас в духмяній паляниці.
В траві зеленій, що росою припадає,
У повені, коли вода все напуває.

І плач малечі, яка бачить вперше світ,
Для матері дитя — це самий кращий цвіт.
А сміх дитини милий, щирий та простий,
Твій задум щодо них великий та святий.

Тебе Творець вбачаю в погляді матусі,
Коли єднаєш нас й батьків в одному дусі.
А ще Ти в погляді чутливому у брата,
В сестри, що на смиренність й ніжність так багата.

А спілкування дар? Я можу виражати
Душевний світ. Духовні роздуми сказати,
Які у даль небес, буває, підіймають,
І вакуум сердечний Богом заповняють.

В акорді чую, як гармонія звучить,
І пауза, що висне в просторі на мить.
Чутливість лікаря до хворого і болю,
Теолог мудрий, що вивчає Божу волю.

В скульптуру втілюєш талант благий з небес,
Різець у столяра — мистецтво, світ чудес.
Думки письменника — ідеї з висоти,
Скажу, не помилюсь, бо ж автор їх — це Ти.

Не обійду натхненні, вищі серця мрії
Стають реальністю, даючи місце дії.
А ще — бажання й думка добре щось робити,
Проблему знати ближнього, однак любити.

Кохати палко і сім’ю чудову мати,
Супутницю з небес із дітьми обіймати.
Гостиприємне серце, що людей чекає,
І дах, що від дощу вночі оберігає.

В часи піднесення питань було багато:
Чому таланить? Поруч йдуть ось успіх й свято?
Старанність, наполегливість — моя заслуга?
Чи може тут причина протилежна, друга?

«Без Мене ви ніщо не можете робити», —
Згадав слова з Письма, і стало легше жити.
Адже обставини й бажання — все з небес,
Я зрозумів усе, причину всіх чудес...

Був час, коли сім'я моя у злиднях жила,
І мати допомоги в ближнього просила.
В боргах зі смутком ми не день, не два сиділи,
І хліб земний подавлені в часи ті їли.

Був час, коли найближчі люди відвернулись,
На біль душевний мій не відгукнулись.
Бувало, друзі нехтували часто мною,
Та благо — адже близько був в ті дні з Тобою.

Не раз каміння гостре в грішного летіло,
Від ран душевних схудло сильно юне тіло.
Левиту і священику далекий я,
В самарянинові дана любов Твоя.

Бува кричали гучно, злість свою зганяли,
В роздратуванні без розбору ображали.
Обманом і лукавством свого добивались —
До підступів заради срібняків вдавались.

Та зла у серці на людину не тримаю,
Урок життєвий з досвідом — це так сприймаю.
Події ці смиренності в житті навчали,
Під натиском важким характер гартували...

Хвала Тобі, Господь, за добре і за зле!
Хвала, Всевишній, за велике і мале!
Адже щоб учням кращі результати мати,
Їм личить з помилок завжди уроки брати!

Ми, люди, не цінуєм те що маєм,
І розумієм цінність, лиш коли втрачаєм.
Навчи, Всевишній Бог, все з радістю сприймати,
За все, що маю, серцем вдячним величати.

Прийми подяку у словах і на папері,
Це Ти відкрив для доброго широкі двері.
Від серця, в простоті, подяку виражаю,
Усе минуле й сьогодення пам’ятаю.

Тому хай жертва уст завжди у нас звучить,
Твоя любов мене і друзів моїх вчить.
Словам подяки, що ніколи не старіють,
Обітниці Твої в житті насправді діють!

---

---