Ти думав: «Я скажу». Ніхто ж не чує
Це ж невеликий гріх, буває й більш,
Хоч слово це й руйнує, не лікує
Кому ж від цього, думав, стане гірш?

І ти сказав. І не задумавсь навіть
Що слово це причинить комусь біль,
Що твоє серце стало вже як камінь
Що ти комусь на рани сипав сіль.

Що хтось все плаче, хтось все знемагає
Від слів тих необдуманих твоїх
Що хтось останні сили вже втрачає,
І болю в серці загасить не зміг.

Так, слово може ранити сильніше,
Ніж меч чи зброя будь – яка,
Хоч не торкає тіло, а рани більші
Бо зазнають удару серце і душа.

Хай слово буде в нас таким знаряддям,
Яке лікує, підкріпляє, дає сил
Нехай не буде слово в нас прокляттям,
Нехай воно не ломить душі крил.

Хай буде слово в нас благословінням,
Яке розтопить лід , підніме із руїн,
Хай слово в душі кидає насіння,
Що проросте і принесе плодів!



Нет комментариев

К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу

avatar