Тихенька нічка у село прийшла,
Приємний відпочинок принесла.
Десь світло у віконці мерехтить,
То мама над колискою сидить.

Турботлива, спокійна, ніжна ненька.
І колискова пісенька тихенька
В країну снів дитину проводжала,
Малеча у країні тій літала.

Багато бачив там солодких снів,
То був пташок весняний гарний спів.
І я, малий, в колисці тихо спав,
А спів в кімнаті ніжний твій лунав.

Так часто вабила тебе колиска,
Хоч і питань була велика низка.
Дитя, яким буде твоє майбутнє?
Хай буде лиш щасливе, незабутнє!

Малим так часто шкоду завдавав,
Характер не найкращий проявляв.
А ти з любов’ю все не раз прощала:
День, другий — з пам’яті усе стерала.

Від плачу вранці часто прокидався,
Я бачив сльози у очах і дивувався.
«Чому ти плачеш?» — запитать хотів,
На жаль, тоді не все я розумів.

Таке питання жару підкидало,
І сліз в очах дедалі більш ставало.
Але у відповідь — лише мовчання,
Так зрозуміть хотів переживання.

Та лише зараз їх я розумію,
Їх показати в зібранні волію.
Чи зможу дітям я подібне дати?
Чи будуть вчинки батька пам’ятати?

Не раз життя моє ти рятувала,
Від смерті, від страждань в ту мить спасала.
Навчала серед хвиль не плазувати,
Удари долі з мужністю сприймати.

Коли тебе, о ненько, обіймаю,
Твій подих материнський відчуваю.
Блакитні очі завжди пам’ятатиму,
У них любов завжди вбачатиму.

З чим порівняю чарівне волосся?
Воно — немов наповнене колосся.
Для мене ти завжди така вродлива,
Прекрасна, ніжна, мила, терпелива.

А руки в мозолях так дорогі —
Я бачу працьовиті уві сні.
Вони немовби золотом покриті,
Завжди, завжди в сім’ї всі були ситі.

Ти все найкраще ближнім віддавала,
І власних сил своїх не шкодувала.
Важкі були недоспані ті ночі,
Хто бачив втомлені блакитні очі?

Твій голос, крок, здалеку виділяв,
Статуру рідну в натовпі взнавав.
Для сина мама завжди особлива,
Прекрасна, мов улітку жовта нива.

Подяка у вірші за виховання,
Таке сьогодні маю я бажання.
У мові слів хвали занадто мало,
Приблизне щоб поняття дяки дало.

Добра чимало в тебе почерпнув,
І настанови з часом не забув.
Це так чудово мати цю людину,
І бути з нею поруч кожну днину...

О матері, про вас лунає ода!
Вам від Творця готова нагорода.
Господь про вашу жертву пам’ятає,
Вас в небесах вінець за це чекає.

Нелегка річ доглянути дитину,
Давати краще, виховать людину.
Лиш вам, о матері, ця річ під силу
І посмішку чарівну мати милу.

Ви не забуті у Всевишнього. О, ні!
Благословенні будуть ваші дні.
Ви їм любов до Бога прививайте,
Настане час, плодів в ділах чекайте.

Прийміть же до землі уклін низький,
Він від душі, від серця, він простий.
Прийміть його від молодих людей,
Від дочок та синів — своїх дітей.


avatar
2
Virsh dyzhe krasivu i sulnu Dyakyem!!!
avatar
1
good
avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ