Чому не ніжною трояндою Ти насадив мене у саді?
Сюди приходили б усі і були б твору цьому раді.
Я розпускала б пелюстки і сонцю завжди усміхалась,
Схиляла б голову свою і вдячно Бога прославляла.

А може,житом я зросла б,або пшеницею у полі.
Я колос повний би дала,і хліба би було доволі
І споживаючи його,щасливо люди жили б світі
Добра би було скрізь всього і не вмирали б Божі діти.

Чи,може,краще,щоби я була пташиною малою.
Лунала б пісенька моя,і ніжно лилася струною.
я б небо зміряла крильми,висот незнаних досягнула,
Своїми пташинними грудьми в глибинь небесную пірнула.

Чи може краще джерелом, де б'є водиця свіжа,чиста,
Я дарувала б всім добро,хто приходив би тут напитись.
Та я не є ні тим,ні цим,я просто так собі існую.
Для всіх створінь я є нічим,я не цвіту і негодую.

Чому, о Боже, Ти створив мене на світі як людину,
Навіщо саме так зробив,скажи мені,яка причина?

-О,ні, не плач,-у тишині із сердця голос дався чути.
Так не кажи,повір мені,-тобі чимсь вищим треба бути.
Трянда,що в саду цвіте,-повік цвісти не стане,
Бо прийде час, пора прийде,вона упаде і зів'яне.

І пташка ця,що десь співа,колись складе свої крилята,
На місті тім зросте трава, ніхто про тебе не буде знати.
І хліб,що із зерна спечуть,яке пщениця зародила,
В одну хвилину поживуть-і пам'ять вся про нього сплила.

І пташка ця,що десь співа,колись складе свої крилята,
На місці тім зросте трава,ніхто проте не буде знати.
І хліб,що із зерна спечуть,яке пшениця зародила,
В одну хвилину споживуть - і пам'ять вся про нього сплила.

А Я обрав тебе на те,щоб ти не вмерла,не зогнила,
Я дав тобі ім'я святе,покликав,щоб зі Мною ти жила.
І твоє серце так цвіте, немов троянда, - ніжне,миле,
У нім любов Моя росте,і там престіл свій заложила.

Ти хліб для людства мого є.Ти маєш все добро творити,
Я слово дам тобі своє,і будеш ним людей кормити.
Твій голосок торкнеться струн сердець незрячих і злиденних,
І понесе він у народ благую вістку про спасенних.

Ти будеш чистим джерелом,щоб всіх спрагненних напувати,
і душі,перейняті злом, з любов'ю будеш навертати.
Я не створив тебе не те,щоб із землі обличчя стерти.
У тобі ім'я святе,ти не повинна зовсім вмерти.

У тобі вічне є буття,у тобі Бог перебуває,
І до щасливого життя тебе з любов'ю закликає.
Отож радій,щаслива будь!
Прийми цей дар,що ти - ЛЮДИНА.
Іди вперед і не забудь
своє звання - ХРИСТИЯНИНА.



Нет комментариев

К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу

avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ