Не знаю, був то сон, чи ні,
Можливо, то здалося так мені,
Та бачила в кімнаті три душі
Стояли на колінах і молилися в тиші.

Спаситель до кімнати увійшов
До першої душі Він підійшов
Щось говорив їй, підбадьорював, втішав
І довго так її не залишав.

До другої душі Спаситель обернувся
Поглянув лагідно і щиро Він їй посміхнувся,
А третьої неначе не було –
Пройшов повз неї, дивлячись в вікно.

І думала я, Господи, чому
Ти наче не помітив душу ту.
Із першою так довго говорив
І другу увагою самотню не лишив,

А третю, наче не помітив, обминув,
Підтримати її Ти не схотів, а чи забув.
Господь серця всі знає,
Думки людей Він наперед читає,

Тому Він відповідь мені послав
І так тоді мені сказав:
- Із першою тому Я довго говорив,
Бо сумніви розвіяти її хотів,

А друга віру більшу мала,
Бо трохи краще Мене знала.
Остання – то Моє дитя,
Тому увага не потрібна їй Моя

І віру непохитну вона має,
Бо дуже добре Мене знає.
Отож, я друзі вам бажаю,
Щоб ви велику віру мали,

У будь-яких обставинах Христу
щоб довіряли
І зайвої уваги до себе ви не вимагали.

---

---