Сидить гріхами він закутий.
Сидить злочинець без надій.
Давно усіми вже забутий.
Давно чекає вирок свій.
Я винен, знаю, не ховаю
свою вину з людських очей.
Ще не багато зовсім маю
пустих у камері ночей.
Ще скільки їх? Здається мало...
Ще залишилось мало жить.
Від думки цеї страшно стало,
тому хто в камері сидить.
Чому? Навіщо? Як я міг?!
Чинити зло, добро вбивати.
Я думав, світ я переміг,
але тепер пора вмирати...
Як би той час вернуть назад,
вернуть усе, що вже минуло
Я би послухався б порад,
яких чимало в житті було.
Як жаль, як жаль, що я не можу
не можу все прожити знов.
Лише у спогади приходжу
Я думав там була любов...
І не погано ніби жив.
У церкву я ходив на свято,
туди й в неділю я ходив.
І навіть жертвував багато.
Але тепер я зрозумів!
Та зрозумів я це запізно!
Не слухав з Біблії я слів!
Він прокричав в темряві слізно.
Бо не цього Ісус чекав!
Він найперше шукав віру.
Якої я, нажаль не мав,
а він знайшов дури там сіру.
Лише дирявії пустоти.
Ось все... чим серце багатіло.
Шукав я грошей і роботи.
та все воно у мить зітліло.
І лиш широкими путями
весь час кудись собі я йшов.
Були широкі там ще брами.
І я, і я туди зайшов!
Коли я очі вже відкрив,
то зрозумів - не та дорога!
Мамоні, людям я служив!
забув живого свого Бога...
Здається! кроки там лунають.
Ось ключ у дверях задзвенів.
Напевно це мене шукають.
Не описати страх зі слів...
Не помилився, це - за мною.
Душа схолола і тремтить.
"Судя зустріниться з тобою
і з Ним ти будеш говорить."
Коли слова ці пролунали,
я зрозумів, що це - кінець.
Вони страшними мені стали!
Мене чекає, сам Творець.
Минули довгі коридори.
Вже бачу сяйво, це є Він!
Йому співають навіть гори,
Йому всі б'ють низький поклін.
Ось книга там, ім'я шукаю
Але його у ній нема!
Невже у пекло попадаю?!
Життя своє прожив дарма.
Іди від Мене блудний сину!
Як ще живим колись пішов!
До тебе голос мій ще линув,
та в серці місця не знайшов!
Я ще на право подивився.
І так такий чудесний край!
Сльозою гіркою я вмився
Навічно крає прощавай...
Я це шепнув, пішов на ліво.
Лунає плач і дикий крик!
В вогні те місще все горіло.
І з права рай навіки зник...
Злочинець плаче і ридає!
Навіки муки ті він знає!
Не буде мукам тим кінця.
Не буде в Царстві у Творця.
За мить в вогні душа горіла!
вона пидала не терпіла!
"Не можна витерпіти мук!"
Лунав трагічний звіти звук.
А в тому краю, що був він з права.
Там радість, пісня і життя.
Сіяє ясно Божа слава.
Радіє кожен мов диття.
Пейзажів там не опсати,
бо місця кращого нема.
Вуші там хочеться, співати
і не прийде туди зима.
Нема гріхів брудних у ньому.
Там чиста святість, там Господь!
Іди мій друже, йди до дому.
Тебе чекають там, приходь...
Юра Задерій
