ЖЕРТВА
| Коли приходиш ти до Бога, Із серцем стомленим в тиші, Чи ти надієшся на Нього, Чи ти у Нього просиш сил, Складаєш жертву на вівтар, Але чи Богові приємна? Чи справді жертва- серця дар? Чи уся праця є даремна? Часом буває в нас таке, Про головне ми забуваєм- Бог є Святий - тому завжди Достойних Він жертов чекає. Ми ж Йому на вівтар кладем Й сліпе, і хворе, і кульгаве … Й від Нього ще чогось ми ждем І нарікаєм: “Не прийняв Він!” Каже Писання, щоб принесли Ми подяку Йому у жертву, Щоб у жертву тіла віддали, Бо таке є Йому приємне. А так часто не хочемо ми І на крихту себе віддати, Послужити для ближніх своїх, Щось знести, десь понести втрату. Ми подяку Богу несем, Так, безмірна є милість в Бога, Та чи ближнім самі даєм? Чи самі користаєм з того? Потрудитись буває нам лінь І прикласти свої старання, І кладемо ми на вівтар Що- небудь…А тоді- нарікання… Чи ж не все Господнє кругом? Чи ж такої Він жертви хоче? Каже Писання - любить Він тих, Хто від серця дає, охоче. Тож погляньмо на свій вівтар, Що ми нині принесли Богу, Чи ця жертва- сердечний дар, Чи приємна вона для Нього? | |
|
| |
| Просмотров: 2198 | Комментарии: 1 | |
| Всего комментариев: 1 | |
|
| |
