Я дуже вдячна Батьку,
Що можу бути я
Його дитятком
І кожен мене може зрозуміти,
Якщо зміг Його любов відчути!
Що можу бути я
Його дитятком
І кожен мене може зрозуміти,
Якщо зміг Його любов відчути!
Життя минає, наче бистра річка
Залишивши лиш згадок проминулих днів.
Буває, коли віра непохитна
Здається, вже на небо би взлетів.
Залишивши лиш згадок проминулих днів.
Буває, коли віра непохитна
Здається, вже на небо би взлетів.
Сестра у церкві у нас є
Нікому згинуть не дає
Вона всім в скруті допоможе
Храни за це її ти Боже.
Нікому згинуть не дає
Вона всім в скруті допоможе
Храни за це її ти Боже.
Я рідко говорю,
Що я тебе люблю
Ти рідко чуєш те,
Що так мені потрібний.
Це в ритмі наших днів
Що я тебе люблю
Ти рідко чуєш те,
Що так мені потрібний.
Це в ритмі наших днів
Ми, напевно, часто помічаєм,
Що навколо нас є люди злі,
Та одне лиш часто забуваєм,
Що не кращі часом ми самі.
Що навколо нас є люди злі,
Та одне лиш часто забуваєм,
Що не кращі часом ми самі.
Найвища кара на землі -
Коли Господь вже не карає.
І того хто загруз у злі,
Напризволяще залишає.
Коли Господь вже не карає.
І того хто загруз у злі,
Напризволяще залишає.
Я до тебе прийшов молодим.
Тоді літо надворі буяло
І у серці юначім моїм
Щось нове неземне зазвучало.
Тоді літо надворі буяло
І у серці юначім моїм
Щось нове неземне зазвучало.
Чому не ніжною трояндою Ти насадив мене у саді?
Сюди приходили б усі і були б твору цьому раді.
Я розпускала б пелюстки і сонцю завжди усміхалась,
Схиляла б голову свою і вдячно Бога прославляла.
Сюди приходили б усі і були б твору цьому раді.
Я розпускала б пелюстки і сонцю завжди усміхалась,
Схиляла б голову свою і вдячно Бога прославляла.
Надію всю кладу на Бога-
Не стану сита від журби,
І не появиться той одяг,
Який потрібний так мені.
Не стану сита від журби,
І не появиться той одяг,
Який потрібний так мені.
Зболіла з відчаю душа.
Куди піду? До кого прихилюся?
До Того, Хто із мертвих воскреша-
До Господа мого, Христа Ісуса.
Куди піду? До кого прихилюся?
До Того, Хто із мертвих воскреша-
До Господа мого, Христа Ісуса.
Я син Отця, що сотворив цей світ,
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю слід
Через літа стривжені до Нього
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю слід
Через літа стривжені до Нього
Живем ми на межі тисячоліть,
І час такий непевний і тривожний.
Серед усіх життєвих лихоліть
Відповідальний перед Богом кожний.
І час такий непевний і тривожний.
Серед усіх життєвих лихоліть
Відповідальний перед Богом кожний.
Я тихо, Господи, схилюся на коліна,
І Ти побачиш, як душа моя болить
Лише Тобі я сокровенне все довірю,
Від чого серце довго так щемить.
І Ти побачиш, як душа моя болить
Лише Тобі я сокровенне все довірю,
Від чого серце довго так щемить.
Ти думав: «Я скажу». Ніхто ж не чує
Це ж невеликий гріх, буває й більш,
Хоч слово це й руйнує, не лікує
Кому ж від цього, думав, стане гірш?
Це ж невеликий гріх, буває й більш,
Хоч слово це й руйнує, не лікує
Кому ж від цього, думав, стане гірш?
Є мрії душі потаємні
І їх від усіх я ховаю,
Та спроби усі ці даремні,
Бо Ти, Боже мій, усе знаєш.
І їх від усіх я ховаю,
Та спроби усі ці даремні,
Бо Ти, Боже мій, усе знаєш.
Доріг багато на шляху,
В безмірну даль ведуть, у мрії
І кожна манить у свій путь
Даючи нам пусті надії.
В безмірну даль ведуть, у мрії
І кожна манить у свій путь
Даючи нам пусті надії.
Серце тужить за блакиттю
в рідний край воно летить
Але жаль, що так далеко
та безмежная блакить.
Не жалійте того, що жаліти не варто,
Якщо навіть і мрії в житті не збулись.
Хай минуле в журбі догорає, як ватра,
З тим минулим порвіть все, що мали колись.
Якщо навіть і мрії в житті не збулись.
Хай минуле в журбі догорає, як ватра,
З тим минулим порвіть все, що мали колись.
Очі, великі, усміхнені Очі,
Зорями завше були наді мною.
Очі, небесні, проникливі, Отчі
Душу мою увінчали весною
Зорями завше були наді мною.
Очі, небесні, проникливі, Отчі
Душу мою увінчали весною
О, Ісусе, Сину Божий
Ти прийшов в цей світ,
Щоб мене від смерті спасти,
Щоб я жити зміг.
Ти прийшов в цей світ,
Щоб мене від смерті спасти,
Щоб я жити зміг.
Час біжить,мов пролітає
Незамітно для людей
Но по собі залишає
Слід і добри і злих діл.
Незамітно для людей
Но по собі залишає
Слід і добри і злих діл.
У світлі слів Твоїх живих
Я бачу істину нетлінну
І мудрість понад розуміння.
Я бачу істину нетлінну
І мудрість понад розуміння.
Колись безбожник сів у потяг
Газету вийняв, став читати
Аж тут в сусіднім переділі
Якись хор раптом заспівав.
Газету вийняв, став читати
Аж тут в сусіднім переділі
Якись хор раптом заспівав.