Без Бога ти, як без дощу стеблина,
Як лист осінній, що давно зів'яв
Тож линь до Нього в помислах невпинних,
Прослав одвічне Господа ім'я.

І Він прийде до тебе, як Спаситель,
Як сонца диск, що з ночі вирина,
Напоїть душу щедро і наситить,
Аби була безсмертною вона.

Він дасть для тебе спокій, а тривога,
Немов туман, розтане, відійде...
Щасливий той, хто завжди в мирі з Богом,
Його ім'ям розпочинає день.

Задумайся, мій друже, ще не пізно,
Прийди до Нього зараз же, прийди,
В цей час такий невпевнений і грізний
Живої дасть напитися води.

Погасить біль, що душу твою ранить,
А як недоля завітає в дім,
Чи знаєш ти, хто в поміч тобі стане?
Якщо не Бог, то хто, скажи тоді?