О, ЯКБИ НАМ СКАЗАЛИ...
| О, якби нам сказали, що вранці приходить Господь, Але так, щоб «амінь», щоб без сумнівів і без вагання, — Певно ночі тієї заснути не зміг би ніхто: То була би для нас ніч великого приготування. Тої ночі, напевно, упали б будинки в ціні І за безцінь чи так віддавали б майно і машини, І питали б у всіх: «Чи не знаєте де бідняків, Щоби встигнути нам поділитися з ними грошима?» Тої ночі в убогих були би розкішні столи, І бездомні лягли б спочивати на м’яких диванах, Спорожніли б підвали, кухонні й одежні шафи, І побільшала б кількість напоєних, ситих і вбраних. Якби стало відомо — ми їхали б, бігли б крізь ніч, Телефонна мережа приймать не встигала б сигнали: Ми прощали б усім, давні ноші скидаючи з пліч, І просили б простить, і свою би вину визнавали. Ми молились би всі. Поусюдно, мабуть, був би піст, І від сліз каяття не одна би долівка промокла. Відділяння від світу відразу б отримало зміст. І питали б: «А я — не смоківниця та, що усохла?!» Ми, почувши оце, мабуть, ще б заходились будить У гарячих сльозах не спасенну рідню і знайомих. І можливо, що їх зворушив би наш вигляд в ту мить, Нас, уже не земних, а таких, що з Небесного дому. Не тому, що закон, що знайдемо спасіння в ділах, — Дух будив, щоб робить, а робити були не готові! Якби стало відомо, а серце заповнив би страх, То робили б таки, щоб дать доказ своєї любові. О, якби нам сказали, що вранці приходить Господь... Хтось змовчить, ну а хтось не сховає скептичну усмішку — Ми обізнані в Слові — ми знаєм: Отець із висот Лише знає той час! І ми ранок зустрінемо... в ліжку. Ця скорботна хвилина, остання хвилина землі... Як написано: «Йде день Господній мов злодій за нами». І чомусь в слові «скоро» у всіх неоднаковий зміст, Та хто може із нас заявити: «Не завтра той ранок!»? | |
|
| |
| Просмотров: 6266 | Комментарии: 1 | |
| Всего комментариев: 1 | |
|
| |
