Вже хилиться день до кінця,
Скоро сонце за обрій сховається,
Все довкола обгорне пітьма…
Але люди і далі не каються.
Бог говорить, що скоро гряде,
Його голос, як буря з громами,
Але люди байдуже живуть,-
Шкода їм розлучатись з гріхами.
Всі думки їхні, наміри – зло
З кожним днем світ до прірви зближається,
І Бог буде судити його…
Але люди і далі не каються…
Так було вже у час, коли Ной
Жив іще в стародавньому світі,
Коли голос він Божий почув,-
Став ковчега тоді він робити.
Насміхалися з нього усі,
Йшли роки, покоління минали,
Та були вчинки людські лихі,-
І суд Божий на себе звертали.
І у час, як готовий ковчег
Уже був до свойого призначення,
Бог чекав на людей 7 днів ще,
Бо лиш так всі могли врятуватися.
Линув дощ… 40 днів і ночей,-
На землі, що живе- все загинуло,
Лише Ной і родина його
Був врятований Божою силою.
До кінця уже хилиться час,
Людства день до кінця вже спливає,
Бог сьогодні говорить до нас:
“Глянь – смоківниця вже розцвітає!”
І земля ця, і все, що на ній-
Все для суду й вогню бережеться,
І лиш той, хто до Бога прийде,-
Той по милості Божій спасеться.
Бог чекає, і двері Його
Ще сьогодні для тебе відкриті,
Не марнуй же ти часу свого,-
Йди до Нього, щоб міг ти в Нім жити.
