У смутку стоїть на колінах
В старенькій хатині сім’я:
Матуся, і батько, й два сина -
В молитві до Бога-Отця.
Розсипались зорі на небі,
Хмарини ріденько пливуть.
А діти Господні в потребі
До Бога в молитві ідуть.
Давно вже обмилось росою
Довкілля, все спить тихим сном.
А мати, і батько, й два сина
Ведуть боротьбу із гріхом.
Не можуть заснути, бо бачать,
Як гине їх брат, їхній син.
В любові за ним усі плачуть,
Щоб він не загинув один.
І чують, як з серця тривога
Зникає, мов зранку туман.
І зміцнення ллється від Бога
На їхній знеможений стан.
Десь чути, сова закричала,
Цвіркун забринів у траві,
Їх милість Творця огортала,
Вливаючи віру в Христі.
