ЗА ЩО...?
| І за що Ти людей полюбив? Адже ми – лише порох, лиш глина, Та дорожче була над усе Тобі, Господи, саме людина! Тебе славить творіння усе- І дерева, й маленька пташина, Чому ж, Боже, дорожче Тобі Була гріша, нікчемна людина? Вранці сонце по волі Твоїй Піднімається, ввечері – місяць… А людина в природі своїй Все не хоче Тобі покоритись. Посилаєш на землю Ти дощ, Кропиш роси на трави шовкові, А людині байдуже якось, Що усе це Ти робиш з любові. Всі ми грішники, і не малі, Скільки раз у житті свому падаєм, Але завжди по милості Ти Піднімаєш нас, серце нам радуєш. То ж чому, я ніяк не збагну, Полюбив Ти людину так сильно, Що віддав на ганьбу ту страшну Найдорожче – Єдиного Сина? О невже цього варта була Я з усіми своїми гріхами, Що Єдиного Сина послав На Голгофськім хресті умирати? Ні, немає нічого в мені, За що міг би мене Ти любити, Я є грішна людина, та Ти Забажав, щоб мене вдочерити. “Я усе те зробив, бо люблю Не за щось, не любов'ю земною,- Полюбив Я тебе над усе Віковічною тою любов'ю!” | |
|
| |
| Просмотров: 2059 | Комментарии: 1 | |
| Всего комментариев: 1 | |
|
| |
