Так тяжко буває чекати,
Бо ж серце не хоче страждати,
Так хочеться відповідь знати,
І Бога завжди відчувати...

Так тяжко буває любити...
У серці образ не носити,
Забути усе... І простити...
Не гніватись... Благословити...

Так тяжко буває змиритись
І волі Христа покоритись,
В молитві Йому поклонитись,
І повністю серцем відкритись...

Буває, що тяжко відчути
Страждання чиїсь... Прохання почути...
Так легко когось відштовхнути
І серце своє відвернути...

А іноді тяжко мовчати...
Сльозам своїм волі не дати...
І хочеться гірко кричати
Від болю в душі... Це важко сховати...

Нелегко з собою змагатись...
Та Богові ж треба віддатись,
І слову Його покорятись.
Інакше як можна зміцнятись?

Так тяжко буває триматись...
В недолі не плакать-сміятись...
І горем чиїмсь перейнятись,
Вперед лише йти...Не оглядатись...

А ще тяжко бува зрозуміти,
Господню дорогу відкрити,
І в серці своєму змаліти,
Щоб нею іти... Не тліти... Горіти...

Нелегко у святості жити
І днями уміть дорожити.
Теплом усіх ближніх зігріти,
Робити добро лиш хотіти.

Та з Богом усе подолаю,
У Нім шлях до вічності маю,
На Нього надію усю покладаю,
І вірю: мене доведе Він до світлого раю...