ОДА МАТЕРЯМ
| Тихенька нічка у село прийшла, Приємний відпочинок принесла. Десь світло у віконці мерехтить, То мама над колискою сидить. Турботлива, спокійна, ніжна ненька. І колискова пісенька тихенька В країну снів дитину проводжала, Малеча у країні тій літала. Багато бачив там солодких снів, То був пташок весняний гарний спів. І я, малий, в колисці тихо спав, А спів в кімнаті ніжний твій лунав. Так часто вабила тебе колиска, Хоч і питань була велика низка. Дитя, яким буде твоє майбутнє? Хай буде лиш щасливе, незабутнє! Малим так часто шкоду завдавав, Характер не найкращий проявляв. А ти з любов’ю все не раз прощала: День, другий — з пам’яті усе стерала. Від плачу вранці часто прокидався, Я бачив сльози у очах і дивувався. «Чому ти плачеш?» — запитать хотів, На жаль, тоді не все я розумів. Таке питання жару підкидало, І сліз в очах дедалі більш ставало. Але у відповідь — лише мовчання, Так зрозуміть хотів переживання. Та лише зараз їх я розумію, Їх показати в зібранні волію. Чи зможу дітям я подібне дати? Чи будуть вчинки батька пам’ятати? Не раз життя моє ти рятувала, Від смерті, від страждань в ту мить спасала. Навчала серед хвиль не плазувати, Удари долі з мужністю сприймати. Коли тебе, о ненько, обіймаю, Твій подих материнський відчуваю. Блакитні очі завжди пам’ятатиму, У них любов завжди вбачатиму. З чим порівняю чарівне волосся? Воно — немов наповнене колосся. Для мене ти завжди така вродлива, Прекрасна, ніжна, мила, терпелива. А руки в мозолях так дорогі — Я бачу працьовиті уві сні. Вони немовби золотом покриті, Завжди, завжди в сім’ї всі були ситі. Ти все найкраще ближнім віддавала, І власних сил своїх не шкодувала. Важкі були недоспані ті ночі, Хто бачив втомлені блакитні очі? Твій голос, крок, здалеку виділяв, Статуру рідну в натовпі взнавав. Для сина мама завжди особлива, Прекрасна, мов улітку жовта нива. Подяка у вірші за виховання, Таке сьогодні маю я бажання. У мові слів хвали занадто мало, Приблизне щоб поняття дяки дало. Добра чимало в тебе почерпнув, І настанови з часом не забув. Це так чудово мати цю людину, І бути з нею поруч кожну днину... О матері, про вас лунає ода! Вам від Творця готова нагорода. Господь про вашу жертву пам’ятає, Вас в небесах вінець за це чекає. Нелегка річ доглянути дитину, Давати краще, виховать людину. Лиш вам, о матері, ця річ під силу І посмішку чарівну мати милу. Ви не забуті у Всевишнього. О, ні! Благословенні будуть ваші дні. Ви їм любов до Бога прививайте, Настане час, плодів в ділах чекайте. Прийміть же до землі уклін низький, Він від душі, від серця, він простий. Прийміть його від молодих людей, Від дочок та синів — своїх дітей. | |
|
| |
| Просмотров: 4415 | Комментарии: 2 | |
| Всего комментариев: 2 | |
|
| |
