А час іде... із батьківської хати
Піде у другу  хату молода,
І будуть вже востаннє проводжати
Її дівочі, радісні літа.

Розлуки час завжди сльозу навіє,
І біль чутливим смутком затремтить.
По рідній і протоптаній стежині
Ти підеш сестро з дому назавжди.

А мати із молитвою, сльозою
Свою дочку в життя благословить
Тією материнскою рукою
Що перший крок заставила ступить.

А потім вже упевно і сміло
Сама ступати стала по земні,
А мама вже молитись тебе вчила
І сама молилась зливши море сліз.

Звичайно, що на долю її гірку
Прийшло не мало горя і біди -
Все за дітей. О, Люблячий Владико,
До тих молитов прислухайся Ти.

Натруджені та добрі , ніжні руки,
Що ласку випромінюють свою,
Знімають біль і тяжкі муки -
Ти поцілуй матусеньку свою,

Що всі літа дівочі, неповторні
Про тебе піклувалася щодня,
І ось тепер вона тебе востаннє
Тебе за той поріг сьогодні поведе.

Звичайно, ти не раз прийдеш в цю хату
І рідну маму ніжно обіймеш,
І доброго, турботливого батька,
І всіх, кого ти тут найдеш.

Ти завітаеш в дім не раз - багато,
Але не так все буде як колись:
Віднині в їх сім'ї тебе не стало,
Бо новий дім у тебе появивсь.

І ти повинна щиро і з любов'ю
Ввійти в їх хату і сім'ю,
Щоб погляд ясний, ніжне тепле слово
Про доброту засвідчили твою.

А в незабутніх згадках про дитинство,
Про юність, що щасливо прожила,
Тепер постане образом незримим
Та хата, що на окраїні села.

І стежка рідна, вивчена тобою,
І шум весняних перших лепестків.
І рідний дім, і рідне батька поле,
І кожен подих твій і крок.

Ти не сумуй. Такий наш сестро уділ!
Ти попрощайся з юністю в цей час.
Ці довгі дні свої прожиті
Ти пригадаеш мабуть ще не раз.

І батька свого, й материні руки
Ніколи ти сестричко не забудь!
І очі рідні в час твоеї розлуки,
І слово, що проводило у путь.

Нехай сім'я твоя щаслива буде,
Хай Бог тебе благословить,
Щоб колосом наповнювалась нива
А дім життям і радістю дзвенів.

---

---