А час іде... із батьківської хати
| А час іде... із батьківської хати Піде у другу хату молода, І будуть вже востаннє проводжати Її дівочі, радісні літа. Розлуки час завжди сльозу навіє, І біль чутливим смутком затремтить. По рідній і протоптаній стежині Ти підеш сестро з дому назавжди. А мати із молитвою, сльозою Свою дочку в життя благословить Тією материнською рукою Що перший крок заставила ступить. А потім вже упевнено і сміло Сама ступати стала по землі, А мама вже молитись тебе вчила І сама молилась зливши море сліз. Звичайно, що на долю її гірку Прийшло не мало горя і біди - Все за дітей. О, люблячий Владико, До тих молитов прислухайся Ти. Натруджені та добрі, ніжні руки, Що ласку випромінюють свою, Знімають біль і тяжкі муки - Ти поцілуй матусеньку свою, Що всі літа дівочі, неповторні Про тебе піклувалася щодня, І ось тепер вона тебе востаннє Тебе за той поріг сьогодні поведе. Звичайно, ти не раз прийдеш в цю хату І рідну маму ніжно обіймеш, І доброго, турботливого батька, І всіх, кого ти тут найдеш. Ти завітаєш в дім не раз - багато, Але не так все буде як колись: Віднині в їх сім’ї тебе не стало, Бо новий дім у тебе появивсь. І ти повинна щиро і з любов’ю Ввійти в їх хату і сім’ю, Щоб погляд ясний, ніжне тепле слово Про доброту засвідчили твою. А в незабутніх згадках про дитинство, Про юність, що щасливо прожила, Тепер постане образом незримим Та хата, що на окраїні села. І стежка рідна, вивчена тобою, І шум весняних перших лепестків. І рідний дім, і рідне батька поле, І кожен подих твій і крок. Ти не сумуй. Такий наш сестро уділ! Ти попрощайся з юністю в цей час. Ці довгі дні свої прожиті Ти пригадаєш мабуть ще не раз. І батька свого, й материні руки Ніколи ти сестричко не забудь! І очі рідні в час твоєї розлуки, І слово, що проводило у путь. Нехай сім’я твоя щаслива буде, Хай Бог тебе благословить, Щоб колосом наповнювалась нива А дім життям і радістю дзвенів. | |
|
| |
| Просмотров: 9093 | Комментарии: 2 | |
| Всего комментариев: 2 | |
|
| |
