Дорогі друзі я чуть-чуть
Хочу вам сказати,
 Що маленьке те „чуть-чуть”
Може страшним стати.
Слово Боже нам говорить,
Що красти не можна -
Ні багато ні чуть-чуть,
 А зовсім неможна.
Але користь у людей
Вже до того прагне,
Що від праці як іде
Хоч чуть-чуть щось тягне.
Той поліно дров несе,
А той цвяхів жменю,
Той цементу взяв чуть-чуть,
Той зерна в кишеню.
Той працює у столярні -
Чуть-чуть тягне доски,
Жінка з поля до центнера -
По чуть-чуть картошки.
Той працює комбайнером -
Не зробить дрібниці,
Із ункера по чуть-чуть
Взяв мішок пшениці.
Той працює в магазині,
 Хто йому що скаже,
Він грошей чуть-чуть не здасть,
Чуть-чуть не доважить.
 А там шофер в автобусі -
Теж потрошки має,
Він квитка комусь не дасть,
А гроші сховає.
Ще цей шофер в свому домі
Мотоцикла має,
То він собі по чуть-чуть
Бензину зливає.
Другий маляром працює,
Фарби зекономить,
Та по трошки, по чуть-чуть
Собі банку зробить.
Та ще й думають люди
Про себе високо,
Забувають що над ними
Всевидяще око.
По обіді дозволяють
Вина чуть попити,
Якщо мало то чуть-чуть
Можна ще долити.
Дорогою, жартуючи,
Молодиць спиняють,
 А у дома своїх рідних
Жінок проклинають.
Ми із Біблії згадаєм
Юнака одного,
Що був близько біля Царства -
Не ввійшов до нього.
Так і ми напевно можем
Про спасіння чути,
По чуть-чуть собі грішити,
 І в Царстві не бути.
Якщо з світом, милий друже,
Ти чуть-чуть звязався -
То для Господа Христа
Байдужим зостався.
Залиш все своє чуть-чуть,
Віддай серце Богу,
І вибирай до Христа
Вузеньку дорогу.
Коли будеш ти чуть-чуть
В широку вступати,
Не прийме тебе Господь
 В небесні палати!

---

---