Матуся донечку молитися навчала.
Молитву Господа їй двічі прочитала,
І знову, ввечері, вона їй "Отче наш” читала,
Та й дівчинку свою прохала,

Щоби вона не забувала
І без молитви спати не лягала.
Вже кілька днів минає,
Матуся доню-крихітку питає,

Чи мамині слова та пам’ятає?
І спати без молитви не лягає?
Дівча плечима так знизало,
І матері своїй відповідало:

- Учора в ліжко я лягла,
І казку Христу розповіла,
Бо думала, цікавіше Йому
Послухать казочку нову,

Ніж слухать завчені слова.
Оце історія така,
Про те, як вчилося молитися дитя,
І думаю, що Бог її не засудив,

Життя дитини Він благословив.
Отож, бажаю друзі мої, вам,
Щоб по-дитячому ви вірили
Христа словам,

Й молитву не формально промовляли,
А серце перед Богом виливали.

---

---