ХРАМ ЧИ КУПА ЦЕГЛИ?
| Моя душа – це храм чи купа цегли? - Про це запитую щодня себе, - І я збираю чи руйную Таланти всі, що в мене є? Бо кожен день – то є багатство, Яке не можна витрачать На марноту й пусті бажання Наш час не варто розкидать. Будує в серці кожен те, що хоче З можливостей, талантів і часу. І дехто зводить замки превисокі, Бо бачить в всьому лиш земну красу. А деякі нічого не будують, Пливуть життям немов по течії: Ніяких планів, мрій не мають, І свій талант як цеглу розкидають, В руїнах проживають свої сірі дні. І тільки одиниці крізь страждання Будують в своїм серці дивний храм. Господь шліфує мури серця їх роками, Щоб кожен камінь засіяв мов діамант. Їм не дається все так просто, Бо кожна справа - віра в майбуття, І мури серця їх оплакані сльозами, І болем цементовані,тому міцна душа. Бо коли падали, вони завжди вставали І знову будували в серці храм, Молили Бога і щиро благали, Щоб Він їм сил щодня давав. Кожне серце мріє бути храмом, Кожен дух злетіти хоче в небеса! То чому ж ми часто витрачаєм Всі ресурси на пусті діла? Хочу я, щоб діамантом Сяяв завжди мій собор, Щоби музика лунала, І щоб там всміхався Бог! | |
|
| |
| Просмотров: 2253 | |
| Всего комментариев: 0 | |