БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ
| Шукаючи дорогу в щасливе майбуття Ішов юнак по горам у сонячні місця. Знайти кохання справжнє він мріяв навесні, Щоб серденько зігріти й кохану віднайти. Стомився у дорозі той хлопець й задрімав... І чує дивний голос, що линув з ясних хмар, Побачив двох дівчат він, прекрасних, як зоря, І дух перехопило – вражала їх краса. «Скажіть мені, дівчата, хто ви й звідкіля? Які у вас є мрії про ваше майбуття? Бо я любов шукаю по селах і містах, Та де знайти, не знаю, мені той вірний шлях?» І мовила красуня прекрасна, як зоря: «Знайшов ти, що шукаєш, бо я - ЛЮБОВ ЗЕМНА. Зі мною ти пізнаєш всі радощі життя, І я в тобі відкрию таємні відчуття... А мрію я про те лиш, щоб ти мене любив. Мене завжди єдину, щоб на руках носив, І для мене щоб співав ти, і мені служив. А любити я тебе буду лиш тоді». Але хлопець враз замисливсь й дівчині сказав: "Може справді я шукаю все життя тебе... Але що, як ясне небо хмара затягне? І якщо не зможу раптом догодити я тобі, То кохання твоє зникне й зменшиться тоді?" Відповіла та красуня: "Вибирай як хочеш, А любитиму тоді лиш, як усе це зробиш. Лиш тоді кохання буде, як мені догодиш, Як складуться почуття – то побачимо згодом". І мовила дівчина, що поруч там була: «Не сумуй ти, бо існує не лише любов земна. Бог створив любов небесну – це моє ім’я. Маю інші ідеали, цілі й мрії я. Хочу з радістю зігріти кожну душу я, Чоловіка буду вірно кохати завжди я. Коли сумно, я розраджу, біль твій розділю, Бо моя любов є вічна в радості й в жалю. І люблю я не за настрій і красу очей, А тому, що добротою Бог наповнює мене. Хочу я, щоб й ти любив, всіх людей навколо, Їхню душу зігрівав щирою любов’ю. І обрав юнак небесну вічную любов, Що уміла всіх прощати і радіти знов. А любов земна чекала на закоханість нову... Гляди, друже, будь уважним, Вибирай собі не ту... | |
|
| |
| Просмотров: 3999 | |
| Всего комментариев: 0 | |