Матері
| Заснуло небо, зорями укрилось. Сіяє місяць ясно в небесах. Хоч ніжне сонце так іти барилось, воно тепер купається у снах. Вже спить земля, втомилося напевно, настало царство ночі навкруги Та на колінaх мати у молитві ревно у Бога просить для дітей снаги. Мов пташка та, що пташеннят годує, крізь біль, вогонь і воду перейде. І лихо завжди вона серцем чує, душі спокою в мить ту не знайде. Пролиті сльози, ночі не доспанні і у волоссі рання сивина. Ці всі тривоги нам пока не знанні. про це усе лиш відає вона. Попросить в Бога для дитини долі, аби Він дітей благословив. Спливає час, іде кудись поволі та сон ту неньку ніби залишив. Не знає втому в серці лиш бажання аби з Христом син йшов в життєву путь. І так в молитві мама до світання. А потім може і поспить чуть-чуть. Давайте ми подякуємо Богу. Подякуємо матері за все. Важку в житті вона іде дорогу. Вона не легкий хрест в житті несе. Ніхто так щиро Бога не попросить ніхто сльози криштальну не пролє Таку любов в серцях ніхто не носить, але на щастя матері в нас є. Саме вона молитву в небеса несе. Вона за нас і сльози проливає, а ми і дякую не скажемо за все, а час пливе і з ним усе минає. Надалі буде тиша, зорі, ніч і хмари десь ітимуть помаленьку, але не в тому зовсім річ. Не буде більше на колінах неньки ... Юра Задерій | |
|
| |
| Просмотров: 3066 | |
| Всего комментариев: 0 | |