Ми-люди
| Ми – люди! На сцену виходить ведучий і починає читати або писати за столом. Несподівано на сцену вибігає людина, яка своїми рухами нагадує курку. ВЕДУЧИЙ: Не зрозумів, хто його впустив на сцену? В чому справа? Ти хто? КУРКА: Не бачиш? Я - курка. Пок-пок-пок ВЕДУЧИЙ: Курка? Та з чого ти взяв, що ти - курка? КУРКА: Не бачиш, я кудкудакати вмію, пок-пок-пок. ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що ти вмієш кудкудакати? КУРКА: Ну, я ще й зерно люблю їсти, як усі курки пок-пок-пок. ВЕДУЧИЙ: Послухай, але ж це ще не означає, що ти курка. КУРКА: Але в мене є крила. Подивися (показує свої руки, розмахуючи ними як крилами) пок-пок-пок ВЕДУЧИЙ: Які ж це крила? Це руки! Подивися, як і в мене. Ось пальці, лікоть. У тебе руки, а не крила. КУРКА: Руки? ВЕДУЧИЙ: Так, руки. Ти зовсім не курка. Ти - людина. КУРКА: Людина? Я людина? ВЕДУЧИЙ: Так, ти людина. КУРКА: А я думав, що я - курка. Курка йде. Ведучий продовжує щось робити, але тут з'являється людина, гавкаючи і зображаючи з себе собаку. ВЕДУЧИЙ: А ти хто такий? СОБАКА: Як хто? Я - собака. ав-ав-ав. ВЕДУЧИЙ: Ти - собака? З чого ти взяв, що ти - собака? СОБАКА: Так мене всі кішки бояться. ВЕДУЧИЙ: Але це ще не робить тебе собакою. СОБАКА: Так я кості гризти люблю, ав-ав-ав. ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що ти любиш гризти кістки. Мало хто любить гризти кістки! СОБАКА: Та я, врешті-решт, гавкати вмію! Ав-ав-ав. ВЕДУЧИЙ: Я теж вмію. Ав-ав-ав. СОБАКА: (здивовано дивиться на ведучого). Так виходить, ти теж собака? ВЕДУЧИЙ: Ні. Я не собака, я - людина. СОБАКА: А я тоді хто? ВЕДУЧИЙ: Ти теж людина. Подивися на себе! От у тебе є руки, ніс, обличчя. Ти розмовляєш зі мною, яка ж ти собака? Ти - людина СОБАКА: Ясно. Людина. А я думав завжди, що я собака. Я - людина, людина я. Собака йде. Ведучий продовжує своє заняття. Тут на сцену вибігає чоловік з розпростертими в сторони руками. Він гудить, наслідуючи звуку двигуна літака. ВЕДУЧИЙ: Це ще що за новини? Що ти тут робиш? ЛІТАК: Я - літак, йду на посадку. ВЕДУЧИЙ: Значить ти - літак! Поясни мені, чому ти вирішив, що ти літак. ЛІТАК: Все дуже просто. Мій тато-пілот. ВЕДУЧИЙ: Ну і що, що твій тато пілот. По-твоєму, якщо мій тато будівельник, значить я - підйомний кран? ЛІТАК: Не знаю, не знаю хто ти, а я - літак. Я живу біля самого аеродрому. ВЕДУЧИЙ: Але і це не робить тебе літаком. ЛІТАК: Але я літати вмію! Подивися! (Бігає по сцені з розпростертими руками). ВЕДУЧИЙ: Ну, де ж ти літаєш? Ти ж не відриваєшся від землі. ЛІТАК: Так, поки що погано виходить, але я навчуся літати. ВЕДУЧИЙ: Хочеш, відкрию секрет? Ти зовсім не літак. ЛІТАК: А хто я? (Опускає руки). ВЕДУЧИЙ: Ти - людина, самий справжній чоловік. ЛІТАК: Як людина? Я все життя думав, що я - літак. ВЕДУЧИЙ: Отже, ти все життя помилявся. Ти - людина. ЛІТАК: Я - людина, я - людина, а я то думав ... ВЕДУЧИЙ: Запам'ятай: ти - людина! Літак іде. Тепер на сцену виходить людина з Біблією в руках і великим хрестом на шиї. У нього дуже гордий вид. ВЕДУЧИЙ: А ти хто такий? ХРИСТИЯНИН: Не бачиш? Я - християнин! ВЕДУЧИЙ: З чого ти вирішив, що ти християнин. ХРИСТИЯНИН: Ну, як? Ось, у мене Біблія є. ВЕДУЧИЙ: Так зараз у багатьох є Біблії. І що з цього? ХРИСТИЯНИН: Я хрест ношу. ВЕДУЧИЙ: Але і це не робить тебе християнином. ХРИСТИЯНИН: Та в мене бабуся віруюча була. Вона і в церкву ходила. ВЕДУЧИЙ: А ти ходиш? ХРИСТИЯНИН: Я? Іноді. Так. На Пасху. І на Різдво ще. ВЕДУЧИЙ: Послухай, цього не достатньо, щоб бути християнином. ХРИСТИЯНИН: Та я навіть молитву знаю. Ось вона, я її завжди з собою ношу (дістає з кишені листок паперу) «Отче Наш, що на небесах...» ВЕДУЧИЙ: Послухай, навіщо мені твоя молитва? Вона все одно не робить тебе християнином. ХРИСТИЯНИН: А що ж тоді робити? ВЕДУЧИЙ: Ти хочеш дізнатися що робити щоб стати християнином? Щоб стати християнином потрібно бути вірним Господу у серці, не лицемірити. Не обов’язково мати дуже гарну Біблію, знати молитву. Потрібно щоб сам Бог зробив зміни у твоєму житті, але для цього потрібно бути самим собою. Ось він,(показує на «курку», і далі на всіх так само) думав, що курка, тому що уміє кудкудакати. Він думав, що собака, тому що любить гризти кості. А ось цей дивак тільки тому, що у нього тато пілот подумав, що він літак. Але ми всі – люди. І якщо ми будемо зображати когось іншого то ніколи не будемо щасливими!!! | |
|
| |
| Просмотров: 6672 | |
| Всего комментариев: 0 | |