«О, яка чудова нині
І прекрасна в кожну днину
Є погода золота,
Бо, це діло Рук Творця»
-
Так би було чути всюди,
Якби жили ідеально люди!
Але ми народ простий,
Що думаєм те й говорим,
І у будь-який момент
Швидко негатив знаходим...
Дощик рясно поливає
Весь врожай, що маєм,
Але людям не вгодити:
«Як тепер калюжі обходити?»...
Ось вже й сонечко виходить,
Людям радість всім приносить,
Та як тільки більш пригріє
–
«Жарко!» - і ніхто вже не радіє,
Що і дихати вже нічим:
«Хоч би вже який повіяв вітрик»
Лиш повіяв трішки вітер:
«Який порох! Де подітись?»,
Ще сильніше повіває:
«Зараз ще й дерева поламає!»
А за холод, який взимку
І не треба говорити –
«Який холод, коли літо?
Щоб трішечки себе зігріти.»
І ось так лиш чути всюди,
Які дуже не довольні люди...
Брати та сестри дорогі!
Розумієм ми усі,
Що не добре так робити,
–
Треба думати, що говорити!
Бо Отець найкраще знає,
Він погоду посилає!
І чи сонце, вітер, дощ,
Будь-коли і завжди можна
Знайти гарний позитив,
Бо ж Господь для нас створив!
Він нас любить, береже,
І що маєм, все, що є
Лиш завдячуєм Йому –
Наймудрішому Творцю.
Тож давайте, любі друзі,
За будь-яку погоду
Тільки дякувати Богу!
Нет комментариев
К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу
