«О, яка чудова нині

І прекрасна в кожну днину

Є погода золота,

Бо, це діло Рук Творця»

 

- Так би було чути всюди,

Якби жили ідеально люди!

Але ми народ простий,

Що думаєм те й говорим,

 

І у будь-який момент

Швидко негатив знаходим...

Дощик рясно поливає

Весь врожай, що маєм,

 

Але людям не вгодити:

«Як тепер калюжі обходити?»...

Ось вже й сонечко виходить,

Людям радість всім приносить,

 

Та як тільки більш пригріє

– «Жарко!» - і ніхто вже не радіє,

Що і дихати вже нічим:

«Хоч би вже який повіяв вітрик»

 

Лиш повіяв трішки вітер:

«Який порох! Де подітись?»,

Ще сильніше повіває:

«Зараз ще й дерева поламає!»

 

А за холод, який взимку

І не треба говорити –

«Який холод, коли літо?

Щоб трішечки себе зігріти.»

 

І ось так лиш чути всюди,

Які дуже не довольні люди...

Брати та сестри дорогі!

Розумієм ми усі,

 

Що не добре так робити,

 – Треба думати, що говорити!

Бо Отець найкраще знає,

Він погоду посилає!

 

І чи сонце, вітер, дощ,

Будь-коли і завжди можна

Знайти гарний позитив,

Бо ж Господь для нас створив!

 

Він нас любить, береже,

І що маєм, все, що є

Лиш завдячуєм Йому –

Наймудрішому Творцю.

 

Тож давайте, любі друзі,

За будь-яку погоду

Тільки дякувати Богу!