Серце тужить за блакиттю
в рідний край воно летить
Але жаль, що так далеко
та безмежная блакить.
Серце лине в білі хмари,
у просторії краї.
Аж туди у ті висоти
де не має солов"їв.
Птах туди не долітає.
В край той путь лише один.
Найвужща стежка в світі
серед тисячі стежин.
Край любові не земної,
край у небі голубому.
матить серце у висоти.
Матить вдаль туди, додому.
З кожним днем стає все ближче,
в Батьківщину менший шлях,
але серце саме ходить
то десь в горах, то в полях.
І дорога ще далека,
вона зовсім не близька.
Простелилася висока.
А там далі вже низька.
І на ній усе чекає.
Сльози, сміх, добро і зло.
Та пройдеться вона швидко.
Ніби навіть й не було.
Рідний край вже зовсім близько!
Ось стоїть вже за порогом.
День за днем і буде вічність
і я буду там із Богом.
Там Ісус у ріднім краї!
Там, у небі голубому.
Прийде день і всі підемо
в рідний край, туди, додому...