«Шо посієш, те й пожнеш.»

Ось так працюєш і живеш

Та забуваєш ці слова,

В яких є мудрість золота.

 

Бо ж сам Господь сказав для нас,

Щоб пам’ятали кожен час,

Що все не просто так проходить,

І кожен перед Богом ходить.

 

«Що посієм, будем те і пожинати!»

На ці слова не можна не зважати.

Тілесне все є тільки тимчасове,

Духовне – в Край веде нас Новий!

 

Посієш ти пусте зерно,

Що принесе тобі воно?

Розчарування, смуток, зло?

 

Захочеш урожай збирати,

А там... нема, що жати!

Відбереш найкраще ти насіння, –

Коли в молитві Богу принесеш хваління,

 

Подаруєш ближнім ти добро,

Усмішку, радість і любов.

То знай, що час не марно тратиш

І Богу ти букет пахучий дариш!

 

Треба добре пам’ятати –

В кінці, обов’язково будем жати!

Тож сіяти потрібно тільки те,

Що Богу радість принесе!