СЛОВА ПОДЯКИ
| Так довго думав, перш ніж ці рядки писати, Чи у вірші, чи у поемі показати, Про те, що Бог благий і добре чинить нам, Турбується про все, за всім слідкує сам. І місяці, роки у роздумах сидів, Наважився — паперу їх віддать зумів. Слова подяки хочу виразити Богу, За красоту землі і щиру допомогу. Твій ніжний почерк, Боже, видно у природі: Я в захваті від нього всюди. При нагоді Задумуюсь про ідеал, який задумав Ти, Про досконалість, вищі форми красоти. Блакитне небо, що притягує наш зір, Для людства створено, о друже мій, повір. Хмарини, що пливуть на висоті повільно, Багаж дощів, снігів несуть у собі вільно. Проміння сонячне теплом нас зігріває, І місяць, що вночі світить не забуває. Далекі зорі неба із любов’ю мерехтять, Галактики у нескінченності висять. Зима малечі радість з снігом принесе, Весна, що з сплячки всю природу підійме. Гаряче літо пестить сонцем до пори, І золотиста осінь щедра на дари. Веселка, що чарує розмаїттям фарб, — Велика цінність, кольоровий Божий скарб. Туман в долині річки дійсність розмиває, Праобразом земним для людства виступає. Гора із снігом — то могутності вершина, Внизу прекрасна, миловидная долина. Швидка десь в’ється річка. Тихий вітер дує, І океан, що дивні перли з дна дарує. Троянда ніжна зачарує на годину Бузок, що запахом приваблює людину. Маленька бджілка, що пилок з квіток збирає, Орел могутній пильний зір від Бога має. Твій дар у золотистій та гнучкій пшениці, Він на столі у нас в духмяній паляниці. В траві зеленій, що росою припадає, У повені, коли вода все напуває. І плач малечі, яка бачить вперше світ, Для матері дитя — це самий кращий цвіт. А сміх дитини милий, щирий та простий, Твій задум щодо них великий та святий. Тебе Творець вбачаю в погляді матусі, Коли єднаєш нас й батьків в одному дусі. А ще Ти в погляді чутливому у брата, В сестри, що на смиренність й ніжність так багата. А спілкування дар? Я можу виражати Душевний світ. Духовні роздуми сказати, Які у даль небес, буває, підіймають, І вакуум сердечний Богом заповняють. В акорді чую, як гармонія звучить, І пауза, що висне в просторі на мить. Чутливість лікаря до хворого і болю, Теолог мудрий, що вивчає Божу волю. В скульптуру втілюєш талант благий з небес, Різець у столяра — мистецтво, світ чудес. Думки письменника — ідеї з висоти, Скажу, не помилюсь, бо ж автор їх — це Ти. Не обійду натхненні, вищі серця мрії Стають реальністю, даючи місце дії. А ще — бажання й думка добре щось робити, Проблему знати ближнього, однак любити. Кохати палко і сім’ю чудову мати, Супутницю з небес із дітьми обіймати. Гостиприємне серце, що людей чекає, І дах, що від дощу вночі оберігає. В часи піднесення питань було багато: Чому таланить? Поруч йдуть ось успіх й свято? Старанність, наполегливість — моя заслуга? Чи може тут причина протилежна, друга? «Без Мене ви ніщо не можете робити», — Згадав слова з Письма, і стало легше жити. Адже обставини й бажання — все з небес, Я зрозумів усе, причину всіх чудес... Був час, коли сім'я моя у злиднях жила, І мати допомоги в ближнього просила. В боргах зі смутком ми не день, не два сиділи, І хліб земний подавлені в часи ті їли. Був час, коли найближчі люди відвернулись, На біль душевний мій не відгукнулись. Бувало, друзі нехтували часто мною, Та благо — адже близько був в ті дні з Тобою. Не раз каміння гостре в грішного летіло, Від ран душевних схудло сильно юне тіло. Левиту і священику далекий я, В самарянинові дана любов Твоя. Бува кричали гучно, злість свою зганяли, В роздратуванні без розбору ображали. Обманом і лукавством свого добивались — До підступів заради срібняків вдавались. Та зла у серці на людину не тримаю, Урок життєвий з досвідом — це так сприймаю. Події ці смиренності в житті навчали, Під натиском важким характер гартували... Хвала Тобі, Господь, за добре і за зле! Хвала, Всевишній, за велике і мале! Адже щоб учням кращі результати мати, Їм личить з помилок завжди уроки брати! Ми, люди, не цінуєм те що маєм, І розумієм цінність, лиш коли втрачаєм. Навчи, Всевишній Бог, все з радістю сприймати, За все, що маю, серцем вдячним величати. Прийми подяку у словах і на папері, Це Ти відкрив для доброго широкі двері. Від серця, в простоті, подяку виражаю, Усе минуле й сьогодення пам’ятаю. Тому хай жертва уст завжди у нас звучить, Твоя любов мене і друзів моїх вчить. Словам подяки, що ніколи не старіють, Обітниці Твої в житті насправді діють! | |
|
| |
| Просмотров: 7600 | |
| Всего комментариев: 0 | |