Те що буде пысля смері...
| ПРИЙМАЛЬНЯ В РАЙ ДІЙОВІ ОСОБИ: Автор, пан ВЕБЕР, ЧОЛОВІК (приймаючий в рай) Реквізит: Стіл, стілець. Письмове приладдя, книги. Звучить зачаровуюча музика АВТОР: Усім людям призначено вмерти, і після цього потрапити або у рай, або у пекло. На сцену виходить пан Вебер. ВЕБЕР: Куди це я потрапив? Невже я дійсно помер? Схоже на те. (Він підходить до столу, за яким сидить Чоловік) Моє життя закінчене, і я хотів би потрапити в рай. ЧОЛОВІК: Цього хочуть всі. ВЕБЕР: Так? А на землі багато говорив інше. Вони говорили, що на небі скучно. ЧОЛОВІК: Тут вони змінюють свою думку. ВЕБЕР: Так, зі мною те ж саме. Там я представляв мою тещу і мого сусіда з якими я мав би проводити вічність… ЧОЛОВІК: Ну, подивимося, що можна зробити. ВЕБЕР: А що я повинен зробити, щоб потрапити в рай? ЧОЛОВІК: ви повинні набрати 6000 очок. ВЕБЕР: І як цього досягти? ЧОЛОВІК: Через добрі справи, бездоганну життя, хорошу мораль і т.д. ВЕБЕР: Ах, так! Я цього напевно досягну. Я не був поганою людиною. Протягом всього мого життя нікого не вбив, я ніколи не крав, завжди намагався бути доброзичливим до моїх оточуючим і ходив інколи в церкву. ЧОЛОВІК: Стоп: ми всі повинні окремо записати і підрахувати бали. ВЕБЕР: Ну, добре. Почати мені чи буде задавати питання. ЧОЛОВІК: Почніть, будь ласка. ВЕБЕР: Але це не так просто, адже ніхто не веде книгу із записом добрих справ. ЧОЛОВІК: Але ми ведемо таку книгу. ВЕБЕР: Так?! Значить так, почнемо з моєї дружини. Я завжди до неї добре ставився, ніколи не бив, і їй ніколи не доводилося просити у мене грошей. Я завжди дбав про те, щоб у неї їх було достатньо. Сварилися ми дуже-дуже рідко, і я при цьому ніколи на неї не кричав чи майже ніколи. Чоловік за столом робить якісь позначки у своєму зошиті. ВЕБЕР: Тепер про моїх дітей. Я їх дуже любив, особливо сина. Я багато працював, щоб забезпечити їм хороше життя. Я наполіг щоб син пішов в інститут, я платив за додаткові заняття, я день і ніч говорив до його совісті, я ... ЧОЛОВІК: Що з нього вийшло? ВЕБЕР: Він потрапив у погану компанію. Підсів на наркотики і алкоголь. Це була подяка!? Чоловік стирає щось у зошиті. ВЕБЕР: Що ви робите? Навіщо стираєте бали? ЧОЛОВІК: За це ми не можемо дати Вам очок. Ви, очевидно, розумієте, що зацькували свого сина, Ви дуже багато від нього очікували. ВЕБЕР: Ну, добре, я згоден, але в мене ще була дочка. Вона виросла хорошою, вихованої дівчинкою. Що, Ви поставили мені всього лише одне очко за це? А що ж з усіма ночами, якими ми не спали, коли вона хворіла, а з навчанням, за яке я платив? ЧОЛОВІК: Безсонні ночі, наскільки я знаю, це заслуга вашої дружини. Решту ми розглянемо окремо. Продовжуйте. ВЕБЕР: Моя теща дійсно була злою людиною. Але незважаючи на це, я все ж ставився до неї дуже ввічливо. Що, одне очко? Ви не знаєте, чого мені це коштували. ЧОЛОВІК: Звичайно, звичайно, але вам треба було її любити. ВЕБЕР: Мою тещу? Яким же чином? Значить так. Далі. Моєму сусідові я часто допомагав. ЧОЛОВІК: Але останнім часом Ви були з ним у великий ворожнечі. ВЕБЕР: Так, звичайно, з ним стало неможливо жити в світі. Скільки там у мене очок? ЧОЛОВІК: Тридцять два. ВЕБЕР: ... Так я, напевно, тільки очок 50 наберу. Чи немає чого-небудь, щоб отримати побільше очок? Давайте спробуємо з десятьма заповідями, я їх майже всі виконував. ЧОЛОВІК: Так, цим можна набрати багато очок. Давайте почнемо з "не кради". ВЕБЕР: Я завжди був дуже чесним. Мій брат вже дитиною крав, я ж ні. ЧОЛОВІК: А як у вас з податками? Завжди абсолютно чесно? ВЕБЕР: Але це ж не крадіжка. Це кожен так робив. Гаразд, залишимо цю тему. Якщо ви до того дріб'язкові, то можна заповідь "Не свідчи неправдиво на ближнього твого" не згадувати. Само собою зрозуміло, що я іноді вдавався до брехні в безвихідній ситуації, але я завжди намагався не сильно брехати. Спробуємо зі такою заповіддю "Не убий". Тут-то я точно знаю, що я її не порушив. Скільки буде за це балів? ЧОЛОВІК: Спочатку ми повинні все вияснити. Чи пам'ятаєте Ви Ваші слова, коли суд постановив, що сусід правий? (Мовчання у відповідь). Ви сказали: цьому пройдисвіті я шию скручу. ВЕБЕР: Я ж це просто так сказав. Зрештою, я цього не зробив. ЧОЛОВІК: А скільки разів Ви намагалися встановити, як довго ще проживе Ваша теща зі своєю хворобою, і що Ви потім отримаєте у спадок? Хіба Ви не говорили з її лікарем, що не варто продовжувати їй життя? ВЕБЕР: Але ж вона померла природною смертю, адже я її не вбив. ЧОЛОВІК: Але це бажання було у Вашому серці, і Ви хотіли використати лікаря в своїх інтересах. ВЕБЕР: Чи знає моя теща про це? ЧОЛОВІК: Так, звичайно, тут всі один про одного знають. ВЕБЕР: Всі? ЧОЛОВІК: Так. ВЕБЕР: І якщо я один єдиний раз вчинив перелюб, то за цю заповідь я не отримаю очок? Чоловік мовчки хитає головою. ВЕБЕР: Хоча ви знаєте, що я 37 років був вірний моїй дружині, і що я жодного разу не оступився. Я не був тим чоловіком, що бігає за кожною спідницею. ЧОЛОВІК: А в думках? ВЕБЕР: В думках? Адже в думках чого тільки не зробиш! Але ж це у всіх так! Я був звичайною людиною, я ніколи не був особливо поганим. Ви ж не можете ... ЧОЛОВІК: Але, пане Вебер, Бог дуже справедливий. Він ні від кого не приховував, що в кінці життя буде суд. Ви ж про це чули чи ні? ВЕБЕР: Так, звичайно, але я думав, що я не такий вже й поганий, щоб мені можна було щось присудити. ЧОЛОВІК: Але навіщо ж тоді Бог послав Свого Сина, щоб Той помер за грішників? ВЕБЕР: Але я нього вірив. У Біблії сказано. Що кожен буде спасенний, хто вірить в Ісуса Христа. ЧОЛОВІК: Так, так, Ви добре поінформовані. Але Ви зовсім не вірили в Нього. Ви ж заперечували, що Він одного разу жив на землі, і Ви вважали свого роду страховкою те, що Ви жертвували в церкві. Смерть Христа не мала для вас жодного значення. Ви найбільше хотіли досягти своїми силами. Ви не були переконані, що Син Божий повинен був і за вас померти, тому що і Ви не зможете встояти перед Богом. Ви вважали, що Ви не так вже і погані. ВЕБЕР: Я повинен це, на жаль, визнати. Я не можу пригадати, щоб мені хтось колись казав, що тут так суворо. Чи є у мене зараз ще якась можливість? ЧОЛОВІК: Ми записали все, що ви робили в одній книзі: гарне і погане. Ми можемо все зважити. Якщо вийде 6000 очок, то Ви можете залишитися тут. Принести книгу? ВЕБЕР: (відмахується) Залиште, я цього ніколи не досягну. Але перш, ніж я піду, я вам ще дещо скажу. У вас, схоже, немає ніякого поняття, що відбувається у світі. Так сюди взагалі ніхто потрапити не зможе! (Дивиться в далечінь) Хоча, звідки тоді взялися ці люди, які, посміхаючись, прогулюються там? Я можу посперечатися, що вони цього так само не заслужили, як і я. Напевно, у них було достатньо грошей, щоб заплатити за вхід. ЧОЛОВІК: Ви все ще не зрозуміли, що я хотів Вам сказати. Ці люди дійсно отримали квиток на вхід, це вірно. ВЕБЕР: Так я і думав. ЧОЛОВІК: Але вони за це не платив. Ніхто не міг заплатити за вхід, крім Одного. А Він заплатив одразу за всіх. Він дав квиток на 6000 очок даром. Той, хто залишив свою гордість і прийняв у подарунок від Ісуса цей квиток, бо зрозумів, що самому ніколи не набрати ці 6000 очок, то має тут вільний вхід у вічність. ВЕБЕР: І той може назавжди залишитися в цій чудовій країні? ЧОЛОВІК: Назавжди! ВЕБЕР: Але, чому ж мені ніхто цього не сказав? Мені була дана неправильна інформація! Я думав, що досить, якщо хоча б іноді жити приблизно. Ви ж знаєте прислів'я: живи добре і не заважай іншим. Я ж завжди цього дотримувався. Невже не може бути винятки? Чоловік встає з-за столу і йде. Вебер кричить йому вслід. ВЕБЕР: Слухайте, не залишайте мене одного! Я не хочу в це жахливе місце! (Починає бігати по сцені, звучить страхітлива або неспокійна музика, Вебер сідає десь на стілець або лягає на підлогу. Музика обривається. Тиша.) ВЕБЕР (прокидається): Фу, Це був сон! Який жахливий сон. У мене ще є шанс. У мене ще є шанс, і я використовую його, щоб мій сон ніколи не став дійсністю. (Йде зі сцени) АВТОР: Усім людям призначено вмерти, а потім суд. Віруючий в сина має вічне життя, а хто не вірує в сина не побачить життя, а гнів Божий на нім. | |
|
| |
| Просмотров: 3738 | |
| Всего комментариев: 0 | |