ЗАЗДРІСТЬ
| Одного разу уночі Почула я історію про дві душі. В одній палаті, У лікарні, лікувалися вони. Один біля вікна лежав, А інший – гірше місце мав. І той, що від вікна лежав, Товаришу в біді розповідав, Які по небу хмари пропливають, Як біля річки дітлахи гуляють, І весело м'яча ганяють. А чоловік, що від дверей лежав, Кожен день від заздрощів згорав, Що лише облізлі двері в полі зору мав. Одної ночі, говіркому хворому, Недобре,зле,зробилося, А допомоги лікаря вже не знадобилося, Помер той пацієнт, Що під вікном лежав. Уранці санітар місце покійного прибрав А хворий, що біля дверей лежав, Швиденько його зайняв. В обід в палату санітарка увійшла І прибирати почала. А потім, хворого, який помер, згадала Й таке про нього розказала, Сусіда по палаті дуже здивувала. Вона розповіла, що Чоловік той був сліпий Й тому він говорив, Бо підняти настрій У палаті всім хотів. Отож, не варто заздрити І місця іншого бажати, Бо звідкіля нам знати Щасливіше б тоді жили, Коли б на місці іншого були. Потрібно Божі милості До себе завжди помічати Й подяку Спасителю складать Не забувать | |
|
| |
| Просмотров: 2490 | |
| Всего комментариев: 0 | |