| Живем ми на межі тисячоліть, І час такий непевний і тривожний.
 Серед усіх життєвих лихоліть
 Відповідальний перед Богом кожний.
  Земля-планета в вихорі подій Летить, пливе, намотує спіралі,
 А людство залишилось без надій
 В німім чеканні:ну,а що там далі?
  Сьогодні на землі панує гріх, І людство все живе в його омані.
 Сьогодні ще Ісус прощає всіх,
 Хто хоче повернутись в край бажаний.
  Туди,де править злагода й любов, Де кожний дивиться як брат на брата,
 Де вже ніколи не проллється кров,
 Відсутня злоба,ненависть,відплата.
  Летить в безмежнім космосі земля, Вже знов тисячоліття за порогом.
 А голос,голос тихий звіддаля
 Все просить:"Люди, примиріться з Богом".
  Бо з плином часу в розрізах віків Земля,як зірка,-спалахне й погасне.
 Приготував Бог людям кращий дім
 на небі,а воно таке прекрасне!
 |