Живем ми на межі тисячоліть, І час такий непевний і тривожний. Серед усіх життєвих лихоліть Відповідальний перед Богом кожний. Земля-планета в вихорі подій Летить, пливе, намотує спіралі, А людство залишилось без надій В німім чеканні:ну,а що там далі? Сьогодні на землі панує гріх, І людство все живе в його омані. Сьогодні ще Ісус прощає всіх, Хто хоче повернутись в край бажаний. Туди,де править злагода й любов, Де кожний дивиться як брат на брата, Де вже ніколи не проллється кров, Відсутня злоба,ненависть,відплата. Летить в безмежнім космосі земля, Вже знов тисячоліття за порогом. А голос,голос тихий звіддаля Все просить:"Люди, примиріться з Богом". Бо з плином часу в розрізах віків Земля,як зірка,-спалахне й погасне. Приготував Бог людям кращий дім на небі,а воно таке прекрасне! |