ЗЛОЧИНЕЦЬ
| Сидить гріхами він закутий. Сидить злочинець без надій. Давно усіми вже забутий. Давно чекає вирок свій. Я винен, знаю, не ховаю свою вину з людських очей. Ще не багато зовсім маю пустих у камері ночей. Ще скільки їх? Здається мало... Ще залишилось мало жить. Від думки цеї страшно стало, тому хто в камері сидить. Чому? Навіщо? Як я міг?! Чинити зло, добро вбивати. Я думав, світ я переміг, але тепер пора вмирати... Як би той час вернуть назад, вернуть усе, що вже минуло Я би послухався б порад, яких чимало в житті було. Як жаль, як жаль, що я не можу не можу все прожити знов. Лише у спогади приходжу Я думав там була любов... І не погано ніби жив. У церкву я ходив на свято, туди й в неділю я ходив. І навіть жертвував багато. Але тепер я зрозумів! Та зрозумів я це запізно! Не слухав з Біблії я слів! Він прокричав в темряві слізно. Бо не цього Ісус чекав! Він найперше шукав віру. Якої я, нажаль не мав, а він знайшов дури там сіру. Лише дирявії пустоти. Ось все... чим серце багатіло. Шукав я грошей і роботи. та все воно у мить зітліло. І лиш широкими путями весь час кудись собі я йшов. Були широкі там ще брами. І я, і я туди зайшов! Коли я очі вже відкрив, то зрозумів - не та дорога! Мамоні, людям я служив! забув живого свого Бога... Здається! кроки там лунають. Ось ключ у дверях задзвенів. Напевно це мене шукають. Не описати страх зі слів... Не помилився, це - за мною. Душа схолола і тремтить. "Судя зустріниться з тобою і з Ним ти будеш говорить." Коли слова ці пролунали, я зрозумів, що це - кінець. Вони страшними мені стали! Мене чекає, сам Творець. Минули довгі коридори. Вже бачу сяйво, це є Він! Йому співають навіть гори, Йому всі б'ють низький поклін. Ось книга там, ім'я шукаю Але його у ній нема! Невже у пекло попадаю?! Життя своє прожив дарма. Іди від Мене блудний сину! Як ще живим колись пішов! До тебе голос мій ще линув, та в серці місця не знайшов! Я ще на право подивився. І так такий чудесний край! Сльозою гіркою я вмився Навічно крає прощавай... Я це шепнув, пішов на ліво. Лунає плач і дикий крик! В вогні те місще все горіло. І з права рай навіки зник... Злочинець плаче і ридає! Навіки муки ті він знає! Не буде мукам тим кінця. Не буде в Царстві у Творця. За мить в вогні душа горіла! вона пидала не терпіла! "Не можна витерпіти мук!" Лунав трагічний звіти звук. А в тому краю, що був він з права. Там радість, пісня і життя. Сіяє ясно Божа слава. Радіє кожен мов диття. Пейзажів там не опсати, бо місця кращого нема. Вуші там хочеться, співати і не прийде туди зима. Нема гріхів брудних у ньому. Там чиста святість, там Господь! Іди мій друже, йди до дому. Тебе чекають там, приходь... Юра Задерій | |
|
| |
| Просмотров: 3173 | Комментарии: 1 | |
| Всего комментариев: 1 | |
|
| |
