Вже останні промінчики денного світла
згасають,
І в затишних домах тут і там засвітились вогні.
А я думаю: скільки людей, що щоденного хліба не мають,
Що життя доживають, як перст, в цілім світі одні.
І в затишних домах тут і там засвітились вогні.
А я думаю: скільки людей, що щоденного хліба не мають,
Що життя доживають, як перст, в цілім світі одні.
Моя душа – це храм чи купа цегли? -
Про це запитую щодня себе, -
І я збираю чи руйную
Таланти всі, що в мене є?
Про це запитую щодня себе, -
І я збираю чи руйную
Таланти всі, що в мене є?
О, небо! Мій зір полонило...
Я колись там зустрінусь з Христом.
І зараз туди б полетіла,
Але мушу ідти цим шляхом,
Крок за кроком з нелегким хрестом.
Я колись там зустрінусь з Христом.
І зараз туди б полетіла,
Але мушу ідти цим шляхом,
Крок за кроком з нелегким хрестом.
Якоїсь днини поруч біля дому,
Де юності роки мої пройшли,
Я пережив душевний біль і втому,
Ці речі вже в минуле відійшли.
Де юності роки мої пройшли,
Я пережив душевний біль і втому,
Ці речі вже в минуле відійшли.
Можна безліч слів за день сказати
Та у них немає глибини.
Можна гарні квіти дарувати
Та тримати зло до сідини.
Та у них немає глибини.
Можна гарні квіти дарувати
Та тримати зло до сідини.
Пісні співає серце щиро
Воно радіє мов диття.
І в грудях б"ється так щасливо,
Воно знайшло нове життя.
Воно радіє мов диття.
І в грудях б"ється так щасливо,
Воно знайшло нове життя.
Земне життя минає дуже скоро,
І час пливе рікою в небуття...
Ніхто не зна, чи буде «завтра» в нього,
Коли і як закінчиться життя.
І час пливе рікою в небуття...
Ніхто не зна, чи буде «завтра» в нього,
Коли і як закінчиться життя.
Моє рідне село, невелике воно
І людей тут багато хороших
І привітні вони, всі працюють завжди
Та несуть на собі гріха ношу
І людей тут багато хороших
І привітні вони, всі працюють завжди
Та несуть на собі гріха ношу
Господи небесний Царю наш,
Ти наш Бог, Тебе хочем любити,
Ти Творець ы Ти все створив,
Як же, Тебе, можна не любити?
Ти наш Бог, Тебе хочем любити,
Ти Творець ы Ти все створив,
Як же, Тебе, можна не любити?
Думи мої, думи мої,
Добре мені з вами,
Бо хороші я залишив,
Відкинув погані.
Добре мені з вами,
Бо хороші я залишив,
Відкинув погані.
Слова вплітаються в рядки,
Рядки лягають на папері,
Так виражаються думки,
Думки невтішні і веселі.
Рядки лягають на папері,
Так виражаються думки,
Думки невтішні і веселі.
«Забився у куточку – намагаєшся мовчати,
Вони такі яскраві, а в мені того нема…
Як можу я таких чимсь дивувати?
Мабуть, оці думки мої усі дарма…
Вони такі яскраві, а в мені того нема…
Як можу я таких чимсь дивувати?
Мабуть, оці думки мої усі дарма…
Я дивлюсь у простори небес...
Там домівка моя де спочину;
Там побачу Того Хто воскрес;
Він пригорне мене як дитину.
Там домівка моя де спочину;
Там побачу Того Хто воскрес;
Він пригорне мене як дитину.
Мій добрий Боже, як Тебе чекаю?
Чи часом ще душа не знемогла?
Не опустились руки у відаю?
Чи до весілля є готова я?
Чи часом ще душа не знемогла?
Не опустились руки у відаю?
Чи до весілля є готова я?
Є на землі дороги різні-
Гладкі, вибоїсті, прямі,
І нас приводять неодмінно
До цілі певної вони.
Гладкі, вибоїсті, прямі,
І нас приводять неодмінно
До цілі певної вони.
Коли приходиш ти до Бога,
Із серцем стомленим в тиші,
Чи ти надієшся на Нього,
Чи ти у Нього просиш сил,
Із серцем стомленим в тиші,
Чи ти надієшся на Нього,
Чи ти у Нього просиш сил,
Ти задрімав- і руки опустились,
І ось уже світильник ледве тліє...
Нічна довколa темрява згустилась…
До ранку вже не вистачить олії.
І ось уже світильник ледве тліє...
Нічна довколa темрява згустилась…
До ранку вже не вистачить олії.
О, якби нам сказали, що вранці приходить Господь,
Але так, щоб «амінь», щоб без сумнівів і без вагання, —
Певно ночі тієї заснути не зміг би ніхто:
То була би для нас ніч великого приготування.
Але так, щоб «амінь», щоб без сумнівів і без вагання, —
Певно ночі тієї заснути не зміг би ніхто:
То була би для нас ніч великого приготування.
Говори до серця мого, Боже,
Я бажаю чути голос Твій.
Коли Ти зі мною, то не може
Душу подолати буревій.
Я бажаю чути голос Твій.
Коли Ти зі мною, то не може
Душу подолати буревій.
За гори далекі сховалося сонце
Вечірній туман над полями спливав
Маленький Петрусь все дивився в віконце,
З торговиці тата весь час виглядав.
Вечірній туман над полями спливав
Маленький Петрусь все дивився в віконце,
З торговиці тата весь час виглядав.
Пливуть всі дні і пролітають
І вже до Бога ближче нам
І про біль ніколи не згадають
бо там кінець прйде журбам...
І вже до Бога ближче нам
І про біль ніколи не згадають
бо там кінець прйде журбам...
Лишилося ще трішки, друже, не журись...
Вже сонце низько-низько, подивись...
Вже день минає, скоро ніч прийде,
І все скінчиться враз, все перейде,
Душа зрадіє - Цар Ісус гряде,
І вірних із Cобою забере.
Вже сонце низько-низько, подивись...
Вже день минає, скоро ніч прийде,
І все скінчиться враз, все перейде,
Душа зрадіє - Цар Ісус гряде,
І вірних із Cобою забере.
Життя - це як спалах зорі на світанку,
Це сяйво зорі у тишині ранку,
Життя - це краплина дощу, а чи й злива,
Життя - це від Бога дарунок, це диво.
Це сяйво зорі у тишині ранку,
Життя - це краплина дощу, а чи й злива,
Життя - це від Бога дарунок, це диво.
Запитуєш часто: а далі як жити?
Коли сил немає страждати, терпіти,
Коли вже здається: ось-ось прийде ніч,
І світло погасне запалених свіч.