Далеких літ, пройшли століття.
Тисячоліття залишили слід.
Стихії, війни, лихоліття
Несли для людства безліч бід.

І з тих часів, до нас далеких,
Скрізь віє подихом біди.
Зуміло людство, ще й далеко,
Від Бога відійти.

Та вище відступу віками
Стоїть особа - муж-єврей,
Він весь сія у Божій славі
І звуть його - пророк Мойсей.

Єгипет в часі тім могутній.
В нім велич грізних пірамід,
І рабства відчай скрізь присутній,
І біль страждань, неволі гніт.

Піски пустель, багатство Нілу,
В розливах гарні врожаї.
Та в тім нащадки Міцраїма,
Були в споганеній душі.

Великі храми із жрецями,
Тварини в символах богів
І чародії, що віками
Вели в оману Хамових синів.

Надмірна розкіш Фараона,
Прислуги безліч, мудреці.
І влада повелителя із трона
Злітала викликом землі.

Землі Гошем, поміж пустині
І Нілу Пелузійським рукавом.
На сході дельти на рівнині,
Земля боролася зі злом.

Єгипет, просто неймовірно
Забув Ізраїлю синів.
Йому ж бо Якова син вірно,
Звершав пророцтво дивних снів.

Та дні спокою закінчились,
Ізраїль в рабстві бідував.
Над ним знущалися, глумились
А він в неволі будував.

Пітом, Рамесес, хіба міра
Є фараонові яка.
У надприродне його віра,
Насправді мертвою була.

Священий Ніл, Гору бог неба,
Богиня баст, сет(сатана).
Не в Бозі істиннім потреба,
У фараона, єгиптян була.

Нащадки Якова стогнали,
Від тяжкого життя.
До неба зір свій підіймали,
І зойк донісся до Творця.

Господь сказав тоді Мойсею,
В Єгипет до Ізраїлю іди,
Рукою сильною Моєю,
Ізраїль з рабства виведи.

Хай йдуть до краю молока та меду,
Він є обіцяний батькам,
Я ж буду йти в їх попереду,
Щоб не віддати ворогам.

Єгипет карами вкараю,
За впертість їхнього царя.
Богів єгипетських здолаю,
Господь Єдиний тільки Я.

Хто б зміг Мойсея подолати,
Коли із ним був Цар Царів,
Котрий зійшов щоби звершати,
Що Сам Аврааму заповів.

Ніхто-Єгипет, військо фараона,
Ні чародії, мудреці.
Ні влада, що злітала викликом із трона
Гошем знедоленій землі.

Мойсей скорився волі Бога,
Найлагідніший із людей.
Для нього в тому перемога,
Що Богу довіряв Мойсей.

Він справив Пасху через віру,
Крові покроплення звершив,
Цим показав свою довіру,
Дверей одвірки позначив.

В довірі Богу успіх маєм,
Спасіння в пролитій крові,
Коли в розкаяні приймаєм
Пасхальну жертву на хресті.

Мойсей звершив – що мало стати,
І показати на Христа,
Який пройшов до нас щоб дати
Через Голгофу нам життя.

Мойсей воістину муж віри,
Христос Начальник є її,
І Виконавець, щоб повірив
І ти у жертву Агнця на хресті.

---

---