Жила одна сім'я
І зовсім невеличкою вона була:
Матуся, батько і мале дівча.
Померла матінка,

А згодом й батько помира,
До дівчинки він промовля:
-У небо поспішаю
Й тебе там з мамою чекаю,

А ти дорогу в небо відшукай…
Доня благає: «Тату, постривай,
Куди ти підеш? Ну розповідай!»
А батько вже не міг чекати,

Настав бо час його
Щоб землю покидати.
Мале дівча у натовп поспішає
І перехожого,

Пана поважного спиняє,
Той гаманця шукає,
Бо думає що те дівча
Грошей прохає,

А дівчинка
Дорогу в небеса знайти бажає,
Й про це його питає.
Той чоловік особисто Бога знав,

Тому він дівчинці на
Шлях у небеса вказав,
Бо й сам на нім стояв.
Смерть… За нею вічнеє життя

В якім минулого й майбутнього нема,
Бо час зника.
О, друже, вирішуй
Де буде вічно перебувать твоя душа,
Бо звідти вороття уже нема.

---

---