Моя душа – це храм чи купа цегли? -
Про це запитую щодня себе, -
І я збираю чи руйную
Таланти всі, що в мене є?

Бо кожен день – то є багатство,
Яке не можна витрачать
На марноту й пусті бажання
Наш час не варто розкидать.

Будує в серці кожен те, що хоче
З можливостей, талантів і часу.
І дехто зводить замки превисокі,
Бо бачить в всьому лиш земну красу.

А деякі нічого не будують,
Пливуть життям немов по течії:
Ніяких планів, мрій не мають,
І свій талант як цеглу розкидають,
В руїнах проживають свої сірі дні.

І тільки одиниці крізь страждання
Будують в своїм серці дивний храм.
Господь шліфує мури серця їх роками,
Щоб кожен камінь засіяв мов діамант.

Їм не дається все так просто,
Бо кожна справа - віра в майбуття,
І мури серця їх оплакані сльозами,
І болем цементовані,тому міцна душа.

Бо коли падали, вони завжди вставали
І знову будували в серці храм,
Молили Бога і щиро благали,
Щоб Він їм сил щодня давав.

Кожне серце мріє бути храмом,
Кожен дух злетіти хоче в небеса!
То чому ж ми часто витрачаєм
Всі ресурси на пусті діла?

Хочу я, щоб діамантом
Сяяв завжди мій собор,
Щоби музика лунала,
І щоб там всміхався Бог!


Нет комментариев

К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу

avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ