Мій Господи, до тебе знов схиляюсь
В молитві тихій дякую тобі
За те, що ти постійно підкріпляєш
Й за все, що ти подарував мені.
За те, що благодать Свою безмірну
Оновлюєш над нами кожен день.
За те, що ти гартуєш нашу віру
І серце вчиш співать нових пісень.
Встаємо зранку: сонце світить з неба
І будить землю від нічного сну
І думаємо: це ж так треба
Повинні ж ми всі бачити красу.
Ні, не повинні, все це милість Божа
Бо скільки в світі є сліпих
Які не знають куди ведуть дороги
Й не бачать рідних, дорогих.
Ми можемо піднятися й піти
І бігти, ачи просто мандрувати
А скільки в світі є людей таких
Стежок своїх для них вже не пізнати.
А скільки праці з допомоги рук!
І уявити важко, як без них справлятись
Є ж ті, для кого найпростіше варте мук
Кому важливо йти й не зупинятись.
В житті є речі, до яких ми звикли,
Які вважаєм за щось звичне і просте
Проте для Бога дякувати варто
За все, що він для нас дає!
Нет комментариев
К сожелению еще никто не добавил комментарий к даному материалу
