Я хочу Вам історію маленьку розказать,
Можливо, підбадьоренням і Вам
Зуміла б вона стать.
Жила на світі жіночка одна,

Терплячою і роботящою була.
Минали дні за днями,
Летіли роки за роками,
Та інколи нелегко їй бувало,

А горе, ніби чорна хмара,
Сонце затуляло.
Вона молилася, а небо все мовчало,
І відповідь, як їй здавалось, не давало.

Та ось, усе життя в думках її пройшло,
Неначе кадри у кіно.
Оце, вистрибує маленькою вона.
А це, до школи вже пішла.

Життя так швидко пролітає,
Мов сон, або туман зникає.
Та й бачить всі свої роки,
Неначе на піску сліди.

А Бог говорить: - Подивись!
На пройдені шляхи ти озирнись!
Сліди великі – то Мої,
Маленькі, на піску відбилися – твої.

В житті самотньою ти не була,
Рука Моя тебе завжди вела.
Ти бачиш, що в найважчі дні,
Сліди залишились лише Мої,

То ніс тебе Я на руках,
Немов на крилах діток птах.
Отож, як тяжко Вам в житті буває,
То пам’ятайте, Бог самотніх

Вас не залишає,
Але усе, ба навіть зло,
Для вірних діє на добро.

---

---