Земне життя минає дуже скоро,
І час пливе рікою в небуття...
Ніхто не зна, чи буде «завтра» в нього,
Коли і як закінчиться життя.

Та клопоти земні так затягають,
Що й помолитись часу не стає...
Навщо ж все оте, що на землі надбаєш,
Якщо Христос життям твоїм не є.

Христос учив молитись й пильнувати,
Його Любов і Слово всім нести,
А спражні скарби в небі набувати,
Бо тут лиш лиш подорожні я і ти.

Спрямуймо зір свій в голубінь небесну,
Де світанковий обрій виграва, -
Покірні Богу сили піднебесні,
І небеса, і суша, і вода.

Лиш пригадай як море розступалось,
І страшна буря затихала в раз,
Зелене дерево за ніч одну всихало, -
Бо був такий від Господа наказ.

Усе Його творіння кожну днину
Хвалить свого Спасителя-Творця,
Мій друже, перевірь же нині –
Своє життя віддав ти для Христа?

Завершим скоро ми земну дорогу
І станем перед Господа лицем.
Які ж плоди покажемо ми Богу
І що до ніг Йому ми покладем?

Молися і пильнуй, мій брате любий,
Лиш йдучи за Христом у рай ввійдеш.
Дороги ж інші всі ведуть до згуби,
На них Життя і Щастя не знайдеш.

---

---