Я до тебе прийшов молодим.
Тоді літо надворі буяло
І у серці юначім моїм
Щось нове неземне зазвучало.
Тоді літо надворі буяло
І у серці юначім моїм
Щось нове неземне зазвучало.
Чому не ніжною трояндою Ти насадив мене у саді?
Сюди приходили б усі і були б твору цьому раді.
Я розпускала б пелюстки і сонцю завжди усміхалась,
Схиляла б голову свою і вдячно Бога прославляла.
Сюди приходили б усі і були б твору цьому раді.
Я розпускала б пелюстки і сонцю завжди усміхалась,
Схиляла б голову свою і вдячно Бога прославляла.
Я дякую тобі..
за ласку,щирість і доброту,
за підтримку невідємну твою.
За твої очі такі милі,і голос найрідніший,
за ласку,щирість і доброту,
за підтримку невідємну твою.
За твої очі такі милі,і голос найрідніший,
Не забудь славу принести Христу,
Вранці прокинувшись,не забудь
схилитись перед Ним.
Не забудь дякувать Йому
Вранці прокинувшись,не забудь
схилитись перед Ним.
Не забудь дякувать Йому
О як же не хвалити мені Бога?
Він показав, куди веде дорога,
Дорога по якій я твердо йшла –
Мене б у вічну муку привела!
Він показав, куди веде дорога,
Дорога по якій я твердо йшла –
Мене б у вічну муку привела!
Надію всю кладу на Бога-
Не стану сита від журби,
І не появиться той одяг,
Який потрібний так мені.
Не стану сита від журби,
І не появиться той одяг,
Який потрібний так мені.
Зболіла з відчаю душа.
Куди піду? До кого прихилюся?
До Того, Хто із мертвих воскреша-
До Господа мого, Христа Ісуса.
Куди піду? До кого прихилюся?
До Того, Хто із мертвих воскреша-
До Господа мого, Христа Ісуса.
Якщо хочеш впевненим ти буть,
В чиюсь душу посели надію,
Щоб змінилася її життєва суть,
Щоб затихли грішні буревії.
В чиюсь душу посели надію,
Щоб змінилася її життєва суть,
Щоб затихли грішні буревії.
Я син Отця, що сотворив цей світ,
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю слід
Через літа стривжені до Нього
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю слід
Через літа стривжені до Нього
Поезія - це шлях за горизонти мрії,
Це місячна неходженна дорога.
Це як у колосі слова - зернини зріють,
Як неземного дотик до земного.
Це місячна неходженна дорога.
Це як у колосі слова - зернини зріють,
Як неземного дотик до земного.
Моє служіння - це моя сім'я.
Своє служіння починаю з себе.
Щоб славилось у всім Боже Ім'я,
Нам єдність з Богом мати зaвжди треба.
Своє служіння починаю з себе.
Щоб славилось у всім Боже Ім'я,
Нам єдність з Богом мати зaвжди треба.
Моя країна гине в безнадії,
Від дурман У гріховного потворна.
Диявол загнав пазурі і діє.
Його політика слизько - бридка і чорна.
Від дурман У гріховного потворна.
Диявол загнав пазурі і діє.
Його політика слизько - бридка і чорна.
У Імені Ісуса сила й міць-
Лиш Іменем Христа перемагаю.
Нічим не похвалюся я своїм-
В Тобі однім я мир і спокій маю
Лиш Іменем Христа перемагаю.
Нічим не похвалюся я своїм-
В Тобі однім я мир і спокій маю
Я без Тебе нічого не значу...
Я без Тебе , як попіл, як порох.
Гордість завжди приносить невдачу
І наш розум занурює в морок.
Я без Тебе , як попіл, як порох.
Гордість завжди приносить невдачу
І наш розум занурює в морок.
В цей День Подяки хочеться сказати,
Що все моє життя в Твоїх руках.
І всі мої прибутки, навіть втрати;
Контролював Ти в прожитих роках.
Що все моє життя в Твоїх руках.
І всі мої прибутки, навіть втрати;
Контролював Ти в прожитих роках.
Дякую, мій Боже, що я бачу
Блакить небес і сонця світ!
Дякую, мій Боже, що я чую
Небесну музику, яка в душі бринить.
Блакить небес і сонця світ!
Дякую, мій Боже, що я чую
Небесну музику, яка в душі бринить.
Живем ми на межі тисячоліть,
І час такий непевний і тривожний.
Серед усіх життєвих лихоліть
Відповідальний перед Богом кожний.
І час такий непевний і тривожний.
Серед усіх життєвих лихоліть
Відповідальний перед Богом кожний.
Я тихо, Господи, схилюся на коліна,
І Ти побачиш, як душа моя болить
Лише Тобі я сокровенне все довірю,
Від чого серце довго так щемить.
І Ти побачиш, як душа моя болить
Лише Тобі я сокровенне все довірю,
Від чого серце довго так щемить.
Ти думав: «Я скажу». Ніхто ж не чує
Це ж невеликий гріх, буває й більш,
Хоч слово це й руйнує, не лікує
Кому ж від цього, думав, стане гірш?
Це ж невеликий гріх, буває й більш,
Хоч слово це й руйнує, не лікує
Кому ж від цього, думав, стане гірш?
Мій Господи, до тебе знов схиляюсь
В молитві тихій дякую тобі
За те, що ти постійно підкріпляєш
Й за все, що ти подарував мені.
В молитві тихій дякую тобі
За те, що ти постійно підкріпляєш
Й за все, що ти подарував мені.
На коліна впаду і Тобі моє серце відкрию,
І нехай скаже хтось, що в Тобі я спокій не знайду.
Та в темряві ночей Ти у серці запалиш надію,
І скажу, що Одним я Тобою на світі живу.
І нехай скаже хтось, що в Тобі я спокій не знайду.
Та в темряві ночей Ти у серці запалиш надію,
І скажу, що Одним я Тобою на світі живу.
Є мрії душі потаємні
І їх від усіх я ховаю,
Та спроби усі ці даремні,
Бо Ти, Боже мій, усе знаєш.
І їх від усіх я ховаю,
Та спроби усі ці даремні,
Бо Ти, Боже мій, усе знаєш.
Доріг багато на шляху,
В безмірну даль ведуть, у мрії
І кожна манить у свій путь
Даючи нам пусті надії.
В безмірну даль ведуть, у мрії
І кожна манить у свій путь
Даючи нам пусті надії.
Серце тужить за блакиттю
в рідний край воно летить
Але жаль, що так далеко
та безмежная блакить.