Створив Бог людину, щоб в щасті жила
І славу приносила Богу сповна
Та люд збунтувався і став на диби
І в серці людей щезли Божі сліди

У місті трудилась в сім’я вчителя
Й була в них дочка на славу батьків
Про Бога не знали в оселі оцій
І держава так вчила своїх вчителів

Слухняною була дочка у батьків
Та враз щось змінилась у дівчині цій
Очам їй відкрилося інше життя
Не це де зневага і гордість страшна

Нема там горілки вина і сварні
Сусіди там лагідні добрі й прості
Ще люди такі не стрічалися їй
Батьки ж її були безбожні тоді

Так часто сміялись вони з Божих дітей
Наповнені зла й безбожних ідей
Та їхні сусіди не зважили на це
А вдячно світилося їхнє добре лице

Сусіди любили Ісуса Христа
Що всім хто прийде, дарував він життя
Він Бог триєдиний могутній над все
До того створив Він усе що живе

І бачила дочка чудні ці дива
Як в злагоді мирі жила ця сі’я,
Як часто приходять до них молоді
Щоб Богу принести хвалу і пісні

Вона загорілась бажанням таким
Побути хоч раз із народом отим
Що радість приносить в очах мов зорю
Пізнати хотіла дорогу оцю.

І ось у зібранні вона християн,
Відкрив їй Господь що цей світ є обман
Віддала життя своє Богу вона
І рада спасінням додому пішла

Прийшла і сказала матусі своїй
«Покаялась я у зібранні оцім»
Що значить покаялась де ти була ?
Хіба ти не знаєш що то якась тьма?

Ні якого Бога ні яких ідей
Ти більше не підеш до поганих людей
Ти нас вчителів до позору звела
У лютім шаленстві кричала вона.

Уперше побачила маму таку
В такому шаленстві розбурхану всю
Та в грудях своїх не відчула страху,
Що стала на чисту дорогу святу.

Христос по страждав то страдатиме і ти
І я залишуся з оцими людьми
Я хочу в зібранні ходить християн
Який би не був у батьків моїх план.

Та план свій здійснила вже скоро вона
Як тільки дочка на зібрання пішла
У хату товстенну палку внесла
І пити із мужем вино почала.

На плитці у неї варився ще борщ
Розмірено стукав в віконці дощ
Відкрилися двері і в хату ввійшла
Весела щаслива зібрання дочка.

І тут злий вогонь спалахну вся у ній
У люті роздерла дочку як той звір
Каструлю з борщем у хватила в злобі
І на голову вилила дочці своїй.

Із зойком страшним, що наповнив весь дім
Додолу упала дочка як той звір,
Як те, деревце, як зацвіла весна,
А з маминих рук йшов суд палача.

І палицю взявши, що в хату в несла,
Ще довго дочку нею била вона.
І так на знущавшись знеможена в край,
Спати пішла діяв п’яний угар.

Дочка не притомна лежала в крові
Збігали години, батьки спали собі
Так Бог не забув своє юне дитя
І знову її повернув до життя.

У муках зібравши всі сили свої
Вона поповза по холодній землі,
Ще трошки, ще трошки. «О, як доповзти,
Щоб десь порятунку для себе знайти?»

А дощ не втихав, вітер бив у шибки
Розбурханим гіллям дерев рвав листки
І дівчині легше ставало тоді
Як дощ прикладав їй компреси свої.
«Мій Боже, Ісусе дай сили хоч трішки,
Щоби доповзти до хатини сусідки…»
І знову у без пам’ятство впала вона
Та вже на порозі в сусіда була.

В хатині сусіда почули той стук
Й подумала: «Хто це в негоду таку?»
Поглянь-чоловіка просила вона
Та той відповів: «Може гілка товкла»

Пройшло скількись часу і знову той стук
Тепер чоловік скоро шльопанці взув,
Пішов до дверей відчинив і жахнувсь
Дівча не притомне побачив він тут.

Лежало скривавлені струйки текли,
А він собі слова не міг віднайти
Що має робити, і як поступить,
Хто ж міг бузувірство страшне це зробить?

І що були сили на поміч побіг
Благав лікарів, щоб спішили скоріш
Завила машина зірвалась у ніч,
А він все благав: « О скоріше, скоріш!»

Спасителю вчуй ти благання мої
Я прошу, благаю врятуй її ти
Один Ти все бачив, Один Ти все чув
Бо свідком знущанням над нею Ти був.

Тобі, свою душу вона віддала
І всім серцем любила Христа
Та ворог з терпіти образи не зміг
Знущався з дівчати, як міг і хотів.

«Швидка» враз примчала, дівчатко взяли
Та вирвати в смерті вони не змогли
Всі свої сили, й знання приложили
Та юне дівча залишилось без сили.

Всі свої уміння доклали та ні.
Дівча у без тямі лежало німій.
Багато зусиль, ніч в тривозі пройшла
Та ось раптом очі відкрила вона.

Всі разом зітхнули дяка Христу.
Тепер ми вже знаємо історію всю.
Та дівчина лікаря лиш попрохала
Папір в нього чистий, і ручку узяла,

Спливали хвилини писало дівча
А потім під клятву віддало листа
«Лиш тільки тоді прочитаєте ви,
Як тіло моє покладуть до труни»

Взяв лікар лиса, слово дівчині дав
І з болем у серці його заковав
Бо знав, що хвили остались її,
Стояли тому безпородні й німі

Був похорон, зібраний натовп людей
Прийшли й вчителі, повні нових ідей
Встав лікар із болем той аркуш розкрив
І побачив таке, що чуть сам не з умлів

Просило дівча не винити батьків
У смерті її, бо пробачив їм
Прощали усе, як Христос був простив
Бо знало, що ворог їм очі закрив

Бо це сатана забрав в неї життя
То в Бога тепер буде жити вона
І просить батьків щоб до Бога прийшли
І серцем Христа щоб вони прийняли.

Немов остовпіли стояли батьки,
А люд, що зібрався обливався слізьми
Як жаль, що скінчилося юне життя
Чекали усі від батьків каяття.

Та враз мужній зойк розірвав тишину
І мати упала на дочку труну
-О, доню я винна, не знаю що дію прости
Я хочу дитино шляхом ти, що ти йшла іти.

Тужили батьки обливались слізьми,
І Христа в своє серце вони прийняли
Побачили правду, що є в християн
Відкрився очам їм страшенний обман.

Зернятко зросле, дало плід на землі,
І знову до Бога йшли душі нові,
Несли вість Христову на цілій землі
А ворог в знемозі куса пазурі.



avatar
2
Спасибо за стихотворение. Действительно, множество людей не понимая и не зная о Христе делают большие ошибки и порой такие ужастные.
avatar
1
Какой ценой!!...
Господи слава Тебе за таких верных детей, через которых Ты спасаешь новые души.
Помоги нам быть Тебе послушными во всем, до последнего глоточка воздуха на этой земле.
Спасибо за стихотворение.
avatar
Маранафа: Библия, словарь, каталог сайтов, форум, чат и многое другое. Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ